Він малював оборонців Донецького аеропорту, а згодом сам став військовим із позивним «Художник». Сьогодні, 29 жовтня, Олегові Дробоцькому мало б виповнитися 30 років. Його батьки, брат і кохана могли б вітати його з днем народження, обіймати, слухати про нові задуми. Натомість вони бережуть його картини й розповідають про нього – щоб за позивним і датами життя ми побачили людину.
Олег виріс у селі Вербовець на Тернопільщині. Змалку малював і мріяв навчатися в академії мистецтв. Мама помітила його здібності, віддала до художньої школи, а далі були Кременецький педагогічний коледж і Львівська національна академія мистецтв. Мрія здійснилася. Та вже у студентські роки його дедалі більше займала тема війни: він волонтерив, фотографував у зоні бойових дій, працював над проєктом «Донецьк. Аеропорт».
Основою для цих полотен стали світлини Сергія Лойка та матеріали оборонців летовища. Олег вдивлявся у війну через документальні кадри й переносив побачене в живопис. Його роботи подорожували містами України, знайомили глядачів з історією захисників аеропорту. А у 2019 році, закінчивши академію, він підписав контракт із ЗСУ. Людина, яка малювала українських військових, сама стала одним із них.
Навіть на фронті Олег продовжував писати картини. Рідні передавали йому фарби та полотна, і він брався до роботи, коли випадала вільна хвилина. Кохана Юлія згадувала, як змінювався його живопис: зображення ставали розпливчастішими, з’являлося більше червоних відтінків. Після картин про аеропорт були автопортрети, військова техніка, наслідки боїв і людських втрат. Те, що він переживав, залишалося на полотні. За словами близьких, Олег був проти романтизації війни — надто добре знав її ціну.
Одна з його робіт – картина зруйнованого мосту на сході України – створювалася два роки. Улітку 2022-го Олег передав її на благодійний аукціон у Тернополі, кошти з якого спрямували на спорядження бійців. Залишився й незавершений автопортрет: перед виходом на бойове завдання художник передав його родині. Тепер люди приходять на виставки й зупиняються перед роботою, яку він уже ніколи не допише.
Від початку повномасштабного вторгнення Олег обороняв Київ, пізніше воював на Донеччині, зокрема під Мар’їнкою. Служив стрільцем-санітаром 67-ї окремої механізованої бригади. Загинув 6 березня 2023 року під час російського артилерійського обстрілу біля Оріхово-Василівки. Йому було 26 років. Попереду залишилося стільки ненаписаного – і в картинах, і в самому житті.
Є в цій історії деталь, яка особливо тримає: три його картини люди сховали під час російської окупації Херсона. Зберегли, а після визволення міста передали на батьківщину автора. Сьогодні роботи Олега продовжують бачити глядачі, а його мама й близькі допомагають розповідати про сина, брата, коханого. Завдяки їм ми можемо познайомитися з «Художником» – побачити, що його хвилювало, над чим він працював і що залишив нам.
У день його 30-річчя хочеться, щоб більше людей знали ім’я Олега Дробоцького й бачили його роботи. Він устиг здійснити дитячу мрію, стати художником і захисником своєї країни. А ще мав право просто жити – малювати, любити й зустріти цей день народження серед рідних. Світла пам’ять, Олеже.
Джерело: Ми Українці
