Майже два роки рідні жили надією. Чекали звістки, вірили, що Василь знайдеться, що одного дня зможуть почути його голос і побачити його вдома. Та ДНК-експертиза поставила страшну крапку в цій болісній невідомості...
Сьогодні дорога Героя завершилася там, де все колись починалося.
Василь Дяченко народився у Діброві, тут минуло його дитинство, тут жили люди, які знали його як щиру, доброзичливу й завжди готову прийти на допомогу людину. Після школи він працював разом із батьком у радгоспі. Звичайне життя – праця, рідне село, близькі люди… Життя, яке обірвала війна.
7 жовтня 2024 року солдат Василь Дяченко загинув поблизу Антонівки Покровського району Донецької області, захищаючи Україну.
Сьогодні біля труни з Героєм – сльози рідних, схилені голови людей і тиша, яка часом буває голоснішою за будь-які слова.
Він повернувся додому…Не так, як чекали. Не так, як мріяли його зустріти.
Але тепер – назавжди вдома. На своїй землі. Серед людей, які пам’ятатимуть.
Щирі співчуття рідним і близьким.
Вічна пам’ять Захиснику України Василю Дяченку.
