“Відтоді, як у нас відновилися богослужіння, настінні зображення стали світлішати й набувати первозданного вигляду. Це – диво, воно показує, що благодать Святого Духа повернулася у храм, який знову почав жити своїм життя”, – сказав священик.
На першому поверсі церкви, у так званому нижньому храмі, отець Олег звернув увагу на фреску, що збереглася на стелі. На ній зображені святе Євангеліє, хрест, чаша, прапори. Донедавна, зазначив він, фреска була набагато темнішою і зображення були нечіткими. Світлішати воно стало невдовзі після відновлення богослужінь.
Аналогічне диво настоятель і віряни спостерігають і на його другому поверсі – в літньому пасхальному храмі. Там над вівтарем можна побачити почорніле від часу зображення Воскресіння Господнього. Однак на бокових стінах уже можна розгледіти лики Ісуса Христа, ангела та апостолів, які ще недавно були непомітні.
“Лики були темними, а зараз стали освітлюватись. Доки ми думаємо над реставрацією, Господь Бог сам її починає робити”, – зауважив настоятель.
За його словами, передача будівлі храму Православній церкві України стала непересічною подією, перш за все, для ніжинців. Відбулося це на початку квітня, коли Чернігівська обласна рада проголосувала за відповідне рішення. Служба в церкві була припинена 60 років тому, а відновлена 18 квітня цього року. До початку 2019-го будівлею користувався Державний архів Чернігівської області.
Звільняти храм від документів допомагала й релігійна громада.
“До 18 квітня ми за два з половиною тижні винесли звідси 285 тисяч документів”, – зазначив отець Олег.
На сьогодні цей один із найкрасивіших храмів Чернігівщини перебуває у дуже занедбаному стані й потребує реставрації. Настоятель зазначає, що чекає допомоги від усіх, та покладається, перш за все, на Бога.
“Якщо він почув молитви нашої громади і передав нам цей храм, то допоможе й надалі”, – вірить священик.
Ніжинська церква Іоанна Богослова (Іванівська церква) була збудована греками в 1752 році. На сьогодні це – пам’ятка архітектури національного значення XVIII ст. Упродовж більш ніж півстоліття (в 1760-1826 рр.) настоятелями храму були почергово батько та брат першого навколосвітнього мандрівника Юрія Лисянського. Поряд із церквою знаходиться будинок священика церкви, де, за переказами, Лисянський провів дитинство.
