Юристи роз’яснили ніжинцям: хто на що може розраховувати у “цивільному” шлюбі

Все більше українських пар живуть спільно, без державної реєстрації шлюбу, це називають “громадянський” або “цивільний” шлюб. Тим більше, що з 1 жовтня 2016 року штамп про украдення шлюбу не ставлять у паспорт, а дані вносяться до реєстру.  Юристи часто визначають незареєстровані державою відносини між парою як “фактичний шлюб”.  Про його правові нюанси  читайте далі.

У нормативно-правових актах та судовій практиці зустрічається термін “фактичні шлюбні відносини”, “цивільний шлюб”. Адже в розумінні загальних правових норм – це проживання жінки та чоловіка однією сім’єю (в одній оселі, наявність спільного побуту та ведення домашнього господарства, відносини основані на почуттях любові, взаємоповаги із бажанням створити сім’ю) без офіційної реєстрації шлюбу.   Із набранням чинності Сімейного кодексу України в 2004 році, цивільний шлюб став майже прирівняний до офіційного, проте на практиці маємо гострі підводні камені.

Ст.52 Конституції України та ст.142 Сімейного кодексу України визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

У випадку цивільного шлюбу, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини.

Походження дитини від батька може визначаться: за заявою матері та батька дитини; за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду.

Ст. 91 Сімейного кодексу України передбачена можливість отримання аліментів у випадку фактичного шлюбу. Однак, законодавство вимагає, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а також визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання. Право на аліменти має той з учасників фактичних шлюбних відносин, хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня спільна дитина.

Проте, якщо до суду з позовом про право на утримання під час вагітності звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їй спочатку доведеться доводити факт спільного проживання з чоловіком, від якого вона хоче отримати аліменти.

Окрім того, право на утримання пов’язується з тривалим проживанням однією сім’єю, і тому судом в кожному випадку індивідуально визначається, чи є підстави для надання утримання чи ні.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Спільне майно чоловік та жінка мають право поділити в добровільному порядку шляхом укладання нотаріально посвідченого договору та визначення частки майна, що належатиме кожному з них.

Це можна також зробити у судовому порядку. Але тут виникають труднощі. Для визнання права спільної власності на майно, набуте в цивільному шлюбі, необхідно в судовому порядку довести факт спільного проживання, а також те, що майно набуте саме внаслідок спільної праці цивільного подружжя, та особа, яка прагне визнати право власності на таке майно, зробила грошовий вклад у його придбання.

Щоб уникнути такого становища, необхідно у договорі купівлі-продажу одразу ж зазначати двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то вони вважаються рівними (ч.1 ст.357 Цивільного кодексу України). Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників.

У цивільному шлюбі найчастіше трапляється так, що після смерті одного з подружжя, другий має досить примарні шанси успадкувати майно, спільно набуте за період проживання в цивільному шлюбі.

Відповідно до положень ст. 1261 Цивільного кодексу, до першої черги спадкування за законом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця й народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив спадкодавця, і його батьки. Особа, що проживала із спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років, включається лише у четверту чергу спадкування за законом (ст. 1264 ЦК України). Для того, щоб мати право на частину спадщини, а саме на майно, що спільно набуто за час цивільного шлюбу, знову ж таки необхідно звертатися до суду, і доводити факт проживання із спадкодавцем однією сім’єю та факт спільного набуття разом з ним спірного майна.

Ще один спосіб зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування ( ч. 2 ст. 1259 ЦК України) – за умови, що спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Для цього необхідно довести, що спадкодавець був хворий, потребував опіки та матеріальної допомоги, яку особа йому надавала. Для того, щоб спростити процес спадкування цивільні чоловік та дружина можуть скласти заповіт, яким забезпечують  спадкові права один одного.

Нагадаємо, за отриманням консультацій та захистом своїх прав можна звернутися до Ніжинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (м. Ніжин, вул. Богуна, 8 (3-й поверх) або за телефоном (04631) 7-16-15) та його структурних підрозділів (бюро правової допомоги), а також за номером цілодобової телефонної лінії – 0 800 213 103.

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram