5 січня 1994 року пішов із життя чоловік, без якого важко уявити дитинство кількох поколінь українців. Дід Панас — Петро Вескляров —народний улюбленець, телеведучий.
Життєві історії
Слова, що окриляють і повертають віру в людей
В останній день 2025 року до редакції газети «Ніжинський вісник» завітала героїня однієї з наших публікацій — Ганна Никифорівна Тунік. Ця зустріч стала для
Сергій Іващенко: життя, наповнене піснею, спортом і любов’ю до людей
У Ніжині є постаті, про яких говорять із повагою та щирим теплом. Серед них — Сергій Данилович Іващенко, людина, чий життєвий шлях став прикладом
«Розвиток — це шлях, який ніколи не закінчується». Інтерв’ю з Олесею Чепелою
Є люди, які творять майбутнє не гучними заявами, а щоденною працею — тихо, впевнено, глибоко. Вони змінюють мислення, запускають процеси, формують нові покоління. Саме
Дмитро Волик тримає темп життя
Зайшовши до магазину «Мотостандарт», ти ніби потрапляєш у маленький технічний всесвіт. Уздовж стін — мотоцикли, скутери, велосипеди, електробайки. Виблискують хромовані деталі, пахне гумою, мастилом
В екстренці немає права на помилку: перший бойовий досвід Анастасії
Анастасія – парамедикиня Ніжинської станції Е(Ш)МД, яка прийшла в екстренку у 2021 році. Сьогодні вона впевнена в кожному своєму рішенні, але свою першу зміну
Життя довжиною в працю, дорогу і любов
У Галайбиному, серед спокійних височанських краєвидів, живе людина, про яку кажуть просто: «золота душа і золоті руки». Костянтину Андріяновичу Складанному – 86. Він і
Кохання, яке не зламали 25 місяців пекла: Мар’яна й Владислав повернулися до життя разом
Пам’ятаєте історію маріупольської слідчої Мар’яни Чечелюк і її коханого-захисника Владислава Андріанова? Тих двох, про яких ми довго читали лише в новинах про полонених. Мар’яна
Воював за Україну — не має власного даху над головою: ветеран із Ніжина бореться за землю, житло та справедливість
Ігор Січкар — ветеран АТО та російсько-української війни, який з 2014 року пішов захищати Батьківщину. Під час служби в зоні АТО він отримав інвалідність
СЬОГОДНІ О 9:00 РАНКУ Я ЗНИК
Я не загинув. Мене не поранило. Я просто стояв на власному подвір’ї десь на Дніпропетровщині — і дивився, як світ проходить повз мене, мов