Маленькі кольорові намистинки, голка, нитка і кілька годин наполегливої праці. Здавалося б, нічого особливого. Та в руках ніжинки Оксани Сороколіт вони перетворюються на справжні витвори мистецтва – вишукані гердани, сИлянки та кризи, у яких переплітаються українські традиції, жіноча ніжність і частинка душі майстрині.
Своє захоплення бісероплетінням Оксана знайшла у непростий для всіх українців час – після початку повномасштабної війни.
– Після важкого робочого дня хотілося відволіктися від тривожних думок, переключитися на щось світле й красиве. Під час війни це заняття стало для мене справжньою віддушиною. Коли беру до рук бісер, заспокоююся, відпочиваю душею. Для мене це як антистрес, – розповідає майстриня.
До бісероплетіння її привела не професійна освіта і не спеціальні курси. Усього досягла самотужки.
– Я самоучка. Дивилася роботи інших майстринь, вивчала майстер-класи в інтернеті, багато пробувала сама. Якщо людина має велике бажання навчитися, то для неї немає нічого неможливого.
Оксана переконана: бісероплетіння – це не лише творчість, а й постійна праця над собою.
– В цій справі важливо терпіння, посидючість і практика. Якщо зробити тривалу перерву, наприклад місяць, то руки вже не так слухаються. А ще це чудово розвиває дрібну моторику, увагу та зосередженість.
Свій перший виріб майстриня пам’ятає до найменших деталей.
– Це був гердан «Мотанка». Я просто знайшла схему і почала плести. Настільки захопилася процесом, що могла сидіти над ним годинами. Чоловік навіть зробив для мене спеціальний станок.
Перший гердан Оксана не продала і не виставила на продаж. А подарувала його доньці. Для неї він став справжнім оберегом.
З того часу майстриня створила вже понад півтори сотні прикрас. Точної кількості навіть не пам’ятає.
– Напевно, більше 150 виробів. Деякі роботи повторювала по кілька разів на прохання замовників.
Найбільше Оксана любить працювати з традиційними українськими прикрасами.
– Особливо люблю силянки та кризи. У них є особлива краса й глибина. Мені подобається поєднувати традиції із сучасними мотивами.
Сьогодні її роботи знані не лише в Україні. Прикраси ніжинської майстрині вирушали до різних куточків нашої неньки та навіть за кордон.
– Мої клієнти переважно жінки. Часто замовляють прикраси на подарунок. Надсилала вироби до Києва, західних областей України, а також за кордон. Пам’ятаю, що були замовлення навіть до Грузії.
На створення однієї прикраси може піти від кількох годин до кількох днів.
– Усе залежить від складності роботи. Був випадок, коли дуже терміново потрібен був подарунок, і я сплела прикрасу за один вечір. Але зазвичай це займає від двох до п’яти днів.
Попри любов до творчості, сьогодні бісероплетіння для Оксани більше хобі, ніж справа життя.
– Роботи багато, часу не завжди вистачає. Тому зараз плету переважно для себе, рідних та на окремі замовлення. Узимку творчості більше, бо вечори довші.
Але навіть коли замовлень небагато, бісер залишається важливою частиною її життя. Значну роль у цьому відіграє підтримка родини.
– Чоловік завжди поруч. Якщо бачить, що я натхненно працюю, бере на себе домашні справи. Він облаштував моє робоче місце, зробив освітлення, станки для плетіння, допомагав із відправкою виробів. І це мене окриляє. Без підтримки близьких було б набагато складніше.
У кожній роботі Оксани Сороколіт – години кропіткої праці, любов до українських традицій і частинка її душі. І, можливо, саме тому її прикраси чудово доповнюють образ та дарують тепло, яке неможливо передати на фотографіях.
Бо справжня краса народжується там, де є натхнення, терпіння і любов до своєї справи.
Марина Афон
