Квіти можуть зів’янути за кілька днів. Але в роботах Катерини Борисової вони живуть роками – зберігаючи колір, форму і, головне, душу. Майстриня працює в техніці ошібана, або пресованої флористики, створюючи унікальні картини з висушеного природного матеріалу. Кожна рослина в її творах має своє значення, символ і характер.
Свою третю персональну виставку «У царстві флори» мисткиня нещодавно відкрила в художньому відділі Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського. Під час відкриття вона з особливим теплом розповідала про кожну квіточку – ніби знайомила глядачів із давніми друзями.
У її руках рослини не в’януть — вони отримують нове життя. Листя, пелюстки, тонкі стебла, дбайливо збережені в японській техніці ошібана, перетворюються на витончені образи, у яких зупиняється мить. Тут немає випадкових деталей – лише гармонія форми, кольору й фактури, уважно зчитана з самої природи. Навіть здається, що відчуваєш запах квітів і на мить забуваєш про війну.
Виставка об’єднує роботи, створені виключно з пресованих рослин. У цих картинах флора постає як джерело спокою, рівноваги й внутрішнього світла. Вони ніби говорять тихо, але впевнено – про красу простого, про цінність уважного погляду, про зв’язок людини зі світом довкола.
На натюрмортах – ромашки й чорнобривці, троянди й тюльпани, кульбаби та соняшники. Поруч — хміль, папороть, дика морква, чебрець та інші рослини. Усі вони зібрані в елегантні букети: кожна квітка на своєму місці, ретельно вкладена й продумана до дрібниць. Про них майстриня розповідає тихим, ніжним голосом, ніби боїться порушити їхній спокій – той невидимий, майже сакральний простір, де квіти ще слухають землю, пам’ятають тепло сонця, ранкову росу й повільний плин життя без поспіху, сповнений гармонії.
– Як виникла ідея працювати саме з пресованими рослинами?
– Я навчалася ландшафтного дизайну в Києві. На предметі «дендрологія» ми вивчали рослини, створювали гербарії. Коли в мене їх накопичилося дуже багато, я подумала: чому б не спробувати створювати з цього картини? Знайшла інформацію про цю техніку в інтернеті, поспілкувалася з майстрами з України та з-за кордону — і почала працювати. Відтоді це мене надихає.
– Як давно ви займаєтеся ошібаною?
– Уже понад сім років. Я живу цим. Природа мене наповнює, дає сили.
– Де берете матеріал для робіт?
– Усе з навколишнього середовища. Я багато збираю сама, вирощую квіти біля дому. В нових роботах використовую цілі квіти — так краще зберігається форма і природний колір, рослина лишається такою, якою вона є в природі. Шлях від живої рослини до завершенного мистецького твору — довгий і клопіткий. Треба багато терпіння, уважності, інколи здається, що все йде повільно, але саме цей процес робить картину живою. Кожна квітка «розкривається» у ній по-новому, і це неймовірно надихає.
– Скільки часу триває цей процес?
– Великі роботи створюються більше місяця. Але сама підготовка — засушування — ще довша. Раніше я працювала на папері, зараз — на міцнішій основі, на полотні. Спершу роблю олівцеві ескізи, продумую композицію, підбираю рослини. Для передачі фактури дерева чи скла використовую різні природні матеріали. Робота йде поетапно: фон, стіл, ваза — і лише в останню чергу букет.
У моїх картинах немає жодної фарби. Увесь колір – це дар самої природи.
– Яку головну думку або настрій ви заклали у виставку «У царстві флори»?
– Це роботи, в яких зібрані квіти весни, літа й осені. Вони збережені в натюрмортах і дарують теплі спогади. Мені близька філософія голландських натюрмортів: ваза — це ніби посудина душі, наповнена настроями, пам’яттю і тишею прожитих митей, зібраними в одне ціле. Так і людина — багатогранна, як великий букет.
– Як робота з природним матеріалом впливає на ваш внутрішній стан?
– Вона допомагає зосередитися, відволіктися від негативу. Поєднання з природою позитивно впливає на кожного. Це можливість заглибитися в себе, торкнутися рослин, відчути з ними єдність. Я отримую величезне задоволення від створення картин.
– Яка реакція глядачів для Вас найцінніша?
– На відкритті було багато поціновувачів флористики. Дехто впізнавав у картинах квіти, які сам вирощував і колись дарував мені. Прийшли мої дорослі учні, які продовжують цю справу. Для мене дуже важлива ця підтримка. Найцінніше для мене, коли глядачі зупиняються, придивляються до деталей, вдивляються в пелюстки і листя, відчувають тишу й спокій, який я намагаюся передати. Тоді розумієш, що твої старання не марні, що краса, створена руками, торкається сердець і надихає.
Творчість Катерини Борисової здобула визнання далеко за межами України: її роботи відзначені семи дипломами з Південної Кореї та дипломом з Японії. Вона бере участь у проєктах Національного клубу флористів Києва, міжнародних конкурсах і культурних ініціативах, постійно шукаючи нові форми вираження, але завжди зберігаючи головне – щиру, уважну розмову з природою.
Попереду в мисткині — нові експерименти та творчі пошуки.
– Над чим плануєте працювати далі?
– Квіти залишаються моїм головним натхненням. З ними можна створювати роботи не лише в ошібані, а й в інших техніках. Планую більше працювати з ювелірним мистецтвом, удосконалювати техніку, створювати прикраси. Вони всі ексклюзивні, не повторюються – і це людям подобається. Я й сама із задоволенням їх ношу. Також хочу експериментувати з епоксидною смолою та іншими матеріалами. Але в усіх роботах будуть квіти.
– З якими труднощами Ви стикаєтеся найчастіше?
– Найскладніше — заготовити велику кількість пресованого матеріалу. Закладання рослин під пресс зазвичай займає 2–3 години на день, а вже через добу їх потрібно перекласти в сухий папір, щоб зберегти колір і вивести зайву вологу. Це дуже кропіткий і відповідальний процес. Я завжди шукаю щось незвичайне — цікаву квітку, яку важливо вчасно засушити.
Сам же процесс створення картини непередбачуваний: плануєш одне, а виходить зовсім інше, бо інколи саме квітка підказує, де її справжнє місце.
Роботи Катерини Борисової — це тиха розмова з природою, зупинена мить і відчуття тепла, яке так хочеться зберегти.
Олена КРЕСАН
