Кажуть, що вік вимірюється не лише роками, а й тим, скільки в людині залишається енергії, запалу та мрій. Нещодавно Іван Григорович Міщенко з Талалаївки відзначив 94-й день народження. У його очах і досі живе цікавість до світу, а в душі – бажання працювати, майструвати й радіти кожному новому дню.
Понад 40 років чоловік трудився на будівництві в Ніжині. За його участі зводили міський кінотеатр «Космос», універмаг, школи та інші споруди. Працював бригадиром, користувався повагою колег. До роботи ставився відповідально, усе робив на совість, із душею.
Любов до праці та вміння створювати щось власними руками супроводжують його все життя. Іван Григорович завжди мав хист до майстрування. Ще змалку любив працювати з деревом. Вирізав фігурки, робив свистульки, дудочки, брязкальця, ложки. Навіть звичайна гілка могла перетворитися в його руках на цікаву річ: вирізав на корі візерунки, обпалював – і виходила справжня чарівна паличка.
У власному будинку та на подвір’ї багато чого зроблено його руками. Дерев’яні фігурки, різьблені прикраси додають оселі неповторності та затишку.
Дружина Івана Григоровича, як і він, любила красу, особливо квіти. За її життя подвір’я було заквітчане, і ця любов до прекрасного залишилася в родині й досі. Разом вони почали створювати ікони – справу, у яку вкладали душу й тепло своїх сердець.
Виготовлення ікон посідає особливе місце в житті Івана Григоровича. Для їх оформлення майстер використовує фотографії, власноруч виготовляє з фольги квіточки, робить дерев’яні рамки, вставляє скло. Усе продумує до дрібниць. Багато своїх робіт подарував людям, інші зберігає вдома.
– Заходиш до кімнати, ніби в церкву. Усі стіни в іконах, горять лампадки. Відчуваєш спокій, атмосфера дуже приємна, – розповідає онука Євгенія. -– Є в дідуся й особливі вироби – конструкція, що обертається, на якій розміщені ікони. А ще змайстрував велику підставку для сімейних фотографій.
Сьогодні Іван Григорович уже не може працювати так, як колись. Здоров’я нагадує про вік, але бажання щось робити нікуди не зникло. Потроху порається на городі, цікавиться життям, будує плани. Можливо, не все вдається так, як хотілося б, але саме бажання і цікавість до життя тішить його рідних.
Поруч добрі, дружні сусіди, які підтримують і навідуються до нього. На вихідні приїздить донька Олена. Не забувають про батька діти, онуки та правнуки.
– За що не береться, усе в нього виходить. Кмітливість, активність і допитливість притаманні нашому діду. Такий він у нас, – із любов’ю каже донька.
На свій 90-річний ювілей Іван Григорович організував велике родинне свято: попросив зібрати всю рідню, замовити шашлики й торт. Бо для нього важливо бути разом із близькими, ділитися радістю та створювати спільні спогади. Родина – це його найбільше багатство.
Олена КРЕСАН
