Історія-комедія, яка для міської влади Ніжина триває вже третій сезон, продовжується. А от для ніжинців це вже давно не комедія, а справжня дорожня драма, якій, здається, немає ні кінця, ні краю.
Здавалося б, нарешті взялися ремонтувати дороги. І хтось скаже: «Та нехай хоч якось роблять». Але саме оце «хоч якось» і є головною проблемою.
Бо мова йде не про чиїсь приватні гроші. Це кошти громади. І коли бюджетні мільйони витрачаються на ремонт, який через рік доведеться робити знову, виникає просте запитання: чи можна назвати це ефективним використанням коштів?
Замість якісного ремонту дорожнього полотна ми знову бачимо повернення до старої практики — локального латання окремих ділянок. У деяких місцях асфальт зрізають на декілька сантиметрів, поруч залишають старі пошкодження та ями, а потім усе це має називатися «ремонтом».
А що буде після першої серйозної зими?
Чи не повилітають ці латки після морозів, снігу та води? І чи не доведеться наступного року знову виділяти кошти на ті самі дороги?
Саме тому сьогодні питання стоїть уже не просто в тому, роблять дороги чи не роблять. Питання – як їх роблять, за які гроші і хто відповідатиме за результат.
Особливо дивує інше. Літо практично минуло, вересень уже не за горами, а повноцінні дорожні роботи в місті фактично лише починаються.
Чому тендерні процедури та організація робіт затягнулися настільки, що ремонти знову заходять у кінець дорожнього сезону?
Хто відповідає за планування?
Хто контролює строки?
Хто здійснює технічний нагляд?
Хто прийматиме виконані роботи?
І, мабуть, найважливіше: чи буде хтось реально перевіряти якість виконаних ремонтів до того, як підрядникам виплатять кошти з міського бюджету?
Ці питання хочеться поставити безпосередньо першому заступнику міського голови Федору Вовченку, адже йдеться не лише про організацію робіт, а й про ефективне використання бюджетних коштів та якість результату.
Сьогодні картина виглядає доволі дивно: ями нарізали – і зникли. Робітників немає, техніки немає, роботи стоять.
Хотілося б зрозуміти: це така організація дорожніх робіт – два дні попрацювати і досить.
Громада має право знати, коли завершаться роботи, хто за них відповідає та якою буде якість ремонту, за який платять коштами платників податків.
Для мешканців це означає не лише незручності, а й додаткову небезпеку для водіїв та їхніх автомобілів. Вирізані ділянки дорожнього покриття, залишені без належного завершення робіт, самі по собі створюють небезпечні умови для руху.
Тому окремо хотілося б звернутися до правоохоронних органів та контролюючих служб.
Необхідно вже зараз, а не після завершення робіт, звернути увагу на дотримання технології, фактичні обсяги виконаних робіт, товщину покриття, використані матеріали та відповідність усього цього проєктній і кошторисній документації.
Адже коли йдеться про бюджетні кошти, недостатньо просто покласти асфальт і відзвітувати красивими фотографіями.
Окреме питання – відповідальність посадових осіб за організацію цього процесу. Якщо тендери проводяться несвоєчасно, якщо роботи починаються наприкінці сезону, якщо місто місяцями їздить розбитими дорогами – суспільство має право отримати відповідь, хто за це відповідає і чому це повторюється з року в рік.
Навколо дорожньої тематики у Ніжині і без того вже виникає достатньо запитань, у тому числі до правоохоронних органів. Тому зараз особливо важливо, щоб кожна гривня на ремонт була прозорою, кожен квадратний метр робіт – перевірений, а кожен підпис під актом виконаних робіт означав персональну відповідальність.
Місту потрібен не черговий «освоєний бюджет», а нормальні дороги.
Дороги, за які через рік не доведеться знову платити з кишені ніжинців.
Бо тоді це вже справді не ремонт, а цирк за бюджетні гроші.
Редакція «Свідомий погляд»
