Сергій Тищенко провів 471 день у невеличкому підземному бункері поблизу Бахмута, захищаючи територію від російських нападів. Його життя та служба були постійним випробуванням витривалості та мужності на фоні сучасної війни з використанням дронів і постійних обстрілів.
Його підземний “дім” був викопаний прямо під асфальтовою дорогою. Там він і його команда виживали під обвалами, голодом, спрагою та безперервними атаками дронів, іноді буквально на межі задухи. За цей час Сергій пропустив два дні народження і всі важливі моменти життя своїх п’ятьох дітей, але тримав оборону, копав свердловину для води та зміцнював свій бліндаж.
«Все під землею. Все було викопано. Біля входу був рів, потім ділянка, вкрита колодами та замаскована землею та піском», – розповів Сергій у Слов’янську. «Наша позиція була обмежена шириною дороги, але ми продовжували розширювати її в довжину. Спочатку ми вели спостереження і тримали оборону».
Команда пережила численні напади. Один із штурмів забрав життя трьох товаришів Сергія, а інший загинув пізніше, залишивши четверо людей під його керівництвом. Евакуація тіл була важкою: доводилося закидати загиблих землею, щоб позбутися смороду, і водночас продовжувати спостерігати за атакуючими дронами.
Попри неймовірні труднощі, вони вирішили копати власну криницю під бункером, щоб вижити. Постачання надходило лише рідко, часто залишалося всього кілька ковтків води на чотиригодинну зміну. День і ніч стали одним цілим у темряві під землею.
«Підтримка дітей допомогла, вона дала мені сили, бо я думав, що якщо я помру, то не хочу залишати їх самих», – зізнався Тищенко. Його похід на свободу тривав понад 3 км, і навіть після виходу на поверхню тіло відчувало слабкість і запаморочення.
За свою мужність він отримав найвищу нагороду країни – звання Героя України. Сергій планує відкрити ветеринарну клініку після війни, а його бойові побратими частково залишаються на передовій, продовжуючи службу.
Джерело: UA.NEWS
