Знову і знову війна нагадує про себе гіркими вістками, які руйнують родини і долі.
Як ненаситний звір шматує життя українців, позбавляючи можливості нормально жити, радіти кожному дню, любити…
Надійшло сповіщення про загибель носівчанина Володимира Миколайовича Хахуди.
Молодший сержант Володимир Хахуда (26.11.1967-18.06.2024) народився в с. Підгайне у великій дружній родині, де виховувалось шестеро дітей.
Навчався у п’ятій міській школі, фах водія здобував у Мринському ПТУ і відразу пішов працювати. Так було все життя. Бо так виховували батьки, бо він-українець, господар. Володимир мріяв мати власну родину, простору оселю, справжнє родинне гніздечко, де затишно і гарно найдорожчим, куди завжди хочеться повертатися.
Він всього досягнув у цьому житті, заручившись підтримкою родини, братів, сестер. Все зробив, як мріяв.
Лишалось просто жити, любити, радіти… Якби не війна. Володимир точно не хотів брати до рук зброю, але у найважчу годину для України саме такі люди, як Володимир стали першими, хто був готовий захищати.
З самої юності, працював водієм, далі вже як підприємець займався автоперевезеннями. Останні п’ять років перед війною працював за кордоном.
18 лютого 2022 року він приїхав у відпустку. А 24 лютого зранку він в числі перших стояв у черзі біля військкомату. Певний період Володимир Хахуда працював при Носівському РТЦК, а в серпні 2023 був переміщений спочатку в навчальний центр, а далі – гарячий схід нашої держави: Харківський, Донецький напрямки.
Він виконував обов’язки старшого водія, командира піхотного відділення піхотного взводу, піхотної роти військової частини.
Залишаючись вірним присязі, даній українському народові, у бою за Україну, її свободу і незалежність, під час виконання бойового завдання Володимир Хахуда загинув.
Сталося це 18 червня на Донеччині.
У загиблого лишилася дружина, дві донечки, велика родина, яка чекала його вдома. Не на щиті.
Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус глибоко сумують та щиро співчувають дружині Аллі Григорівні, донечкам Вікторії та Марійці, сестрам Ніні,Галині,Світлані, братам Миколі та Анатолію у цій страшній непоправній втраті.
Герої, на жаль, помирають. Їхній військовий і життєвий подвиг живе у пам’яті людей, але від того не стає менше боліти серце у найрідніших, які назавжди осиротіли: молода вдова, дві донечки-школярки.
Неймовірно важко знайти слова втіхи чи розради,бо гіркота втрати не зміліє. Просто хочеться, щоб кожен, читаючи ці слова, бодай на мить замислився, якою ціною платить Україна за наші нехай і відносно спокійні ранки, тихі ночі, можливість жити майже звичним життям.
Кожен воїн, стаючи на захист, відразу позбавляється можливості зустрічатися з рідними, обійняти, дружину, пригорнути дітей, провести вихідні разом,просто зібратись усім разом за вечерею.
Це звичні, буденні речі, правда? Але навіть цього позбавлені наші захисники, бо вони-Воїни. Так, але вони ще й звичайні люди, які вчора були просто цивільними, а сьогодні в однострої. А ще ці хлопці, на жаль, гинуть. І так, у тому пекельному горнилі війни, вони за кожного з нас, не лише за свою родину. Пам’ятайте про це.
Дякуйте за цю жертовність рідним,шануйте пам’ять про загиблих!
Володимира Хахуду буде поховано на кладовищі по вул. Центральна (в напрямку села Андріївка).
Пресслужба Носівської міської ради
