Коли 20-літньому юнаку говорять “вічна пам’ять” – це не вкладається в голові. Коли мати, ридаючи, мало не лягає в труну, неможливо знайти слів. Слова марні, бо серце розривається від болю. Єдиний син, опора і надія, сенс життя, все, що батьки Героя мали найціннішого – це їхня дитина, яку вбили ненависні кацапи.
Сьогодні Ніжин сльозами і молитвами провів у останню путь юного захисника Володимира Лаврика. Воїнові влітку цього року виповнилося 20 років. Він добровільно став на захист нашої країни…
Володимира поховали у селі Омбиш, що на Ніжинщині. Звідти Герой родом, там залишилися його рідні, друзі…
Ось так світило сонечко на небі, коли тіло Героя везли на кладовище. Дуже віримо, що Володимир знайшов своє місце там, не Небесах, у Легіоні світлих воїнів, залишившись навіки в строю… Бо вбили тіло, а душу – ні!
Щирі співчуття рідним.
Царство Небесне Володимиру!
