А чи знали ви, що крім капітана Юрія Лисянського ще один наш земляк здійснив у 19 столітті навколосвітню морську подорож? Мало того – він був уродженцем Талалаївки!
18 грудня 1793 року в родині священика талалаївської Параскевіївської церкви, «благочинного ієрея» Кирила Огієвського, що походив з козацького роду Огієнків, народився син, названий при хрещенні Петром. З чотирьох синів отця Кирила троє обрали духовне служіння, де досягли неабияких висот – Григорій закінчив Чернігівську семінарію і Санкт-Петербурзьку духовну академію, потім викладав як ординарний професор спочатку в Московській, а потім у Київській духовній академії. Його молодший брат Олександр вчився в Чернігівській семінарії й Київській духовній академії, а по завершенні навчання був протоієреєм Чернігівського кафедрального собору. Ще один брат – Влас, став настоятелем церкви у Веркіївці. А ось Петро обрав у житті власний шлях, який пов’язав його з медициною і морем – у віці 22 років (1813 р.) він залишає рідну Талалаївку, щоб здобути освіту медика, і з 1817 року розпочинає службу як лікар, а згодом старший лікар Іжорських адміралтейських заводів (1819 р.), потім штаб-лікар військового шлюпа «Ладога» (у 1822 – 24 рр.) і, нарешті, старший лікар Гвардійського і 8-го флотських екіпажів, у складі яких брав участь у Російсько-Турецькій війні (1828-29 рр.) і був нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеня. Кар’єру завершив у чині дійсного статського радника (що відповідає армійському чину генерал-майора або флотському контр-адмірала), отримавши його в 1858 році. Жив у Санкт-Петербурзі на Єкатерингофському проспекті, де також розміщувалися й казарми Гвардійського флотського екіпажу. Помер 11 серпня 1866 року.
Однак найвидатнішим досягненням Петра Огієвського як лікаря й дослідника-натураліста, без сумніву, є його участь у навколосвітній подорожі. Це була вже четверта навколосвітня експедиція російського імператорського флоту, за двадцять років після першої, співкерівником якої був земляк Огієвського – капітан Юрій Лисянський. На цей раз, крім шлюпа «Ладога», де Огієвський служив штаб-лікарем, в експедиції брав участь 36-гарматний фрегат «Крейсер». Суднами командували рідні брати – капітан 2-го рангу Михайло Лазарєв (першовідкривач Антарктиди) і капітан-лейтенант Андрій Лазарєв. Основною метою подорожі була доставка вантажів до Петропавловська на Камчатці та Новоархангельська на Алясці, а також (ця роль відводилася «Крейсеру») вахтове чергування біля берегів російських володінь на Алясці для протидії контрабандистам.
Кораблі вийшли з Кронштадта 17 серпня 1822 р. і, простоявши якийсь час із метою закупівель у Копенгагені, розлучилися. «Крейсер» прийшов до англійського Портсмута 4 жовтня, а «Ладога», яка під час шторму зазнала пошкодження фок-щогли, лише 6 жовтня. Закупівлі в Лондоні інструментів, виправлення рангоуту та несприятливі вітри затримали судна у Портсмуті до 29 листопада. Зрештою, зайшовши на острів Тенеріфе поблизу узбережжя Африки та в порт Ріо-де-Жанейро в Бразилії, кораблі повернули на південний схід, обігнули мис Доброї Надії та Південний мис острова Тасманія і 18 травня стали на якір у тамтешньому порту Хобарт.
9 червня «Крейсер» і «Ладога» вийшли з Тасманії. Наступного дня під час шторму кораблі розлучилися і прийшли в бухту Матаваї на острові Таїті з різницею в тиждень – «Крейсер» 8 липня, а «Ладога» 15 липня. Згодом обидва судна знову вийшли в море і 24 липня почали роздільне плавання. «Крейсер» пішов прямо на Аляску, куди прибув 3 вересня. Взимку він ходив для поповнення запасів до Сан-Франциско, де простояв з 1 грудня 1823 по 17 лютого 1824 року.
«Ладога» ж після відокремлення від «Крейсера» пішла до Петропавловська-Камчатського, де простояла з 10 вересня до 15 жовтня. 9 листопада «Ладога» теж прийшла до Новоархангельська на Алясці і тут отримала розпорядження йти в Сан-Франциско на з’єднання зі шлюпом «Аполлон», з яким разом вона мала повертатися додому. 14 листопада «Ладога» залишила Новоархангельськ і 1 грудня 1823 року кинула якір у Сан-Франциско. Звідси почалося спільне з «Аполлоном» зворотне плавання до Балтійського моря із майже місячною зупинкою на острові Санта-Катаріна поблизу берегів Бразилії через масове захворювання матросів обох суден на цингу, де штаб-лікарю Огієвському довелося проявити свою професійну майстерність.
Чим же займався під час плавання на «Ладозі» наш земляк, окрім виконання своїх професійних обов’язків? Виявляється, він зібрав цікаві відомості про рельєф, клімат, флору, фауну та звичаї населення Бразилії, островів Тасманії та Таїті, Камчатки та Каліфорнії, які згодом цілими розділами увійшли до книги А. Лазарєва «Плавание вокруг света на шлюпе «Ладога» в 1822, 1823 и 1824 годах», виданої в Санкт-Петербурзі 1832 року. В частині, присвяченій Тасманії, Лазарєв, наприклад, зазначає: «Богатства сей земли в растениях, животных и минералах никем еще не были описаны с надлежащею точностию. Во время нашего пребывания г-н Огиевский, по склонности к занятиям сего рода, не упустил случая и времени воспользоваться оными…».
Навряд чи буде перебільшенням вважати Петра Огієвського співавтором розповіді про плавання «Ладоги», тим більше, що чин флотського штаб-лікаря дорівнював званню капітан-лейтенанта, тобто Огієвський і Лазарєв були фактично одного рангу, і в примітках до книги капітан зазначає:
« г-н Огиевский в продолжение нашего плавания всегда сообщал мне свои полезные замечания». Причому дослідники з жалем визнають, що в надрукованому варіанті книги текст Огієвського порівняно з рукописом викладений дещо спрощено. Свій опис цієї подорожі капітан Лазарєв завершує такими словами подяки на адресу Петра Кириловича: «Если принять в рассуждение разные трудности и непостоянства стихий, с которыми должно было бороться, то ничто не припятствует мне сделать приятный отзыв о нашем враче, г-не Огиевском, который, сверх похвальных и человеколюбивых занятий на шлюпе и между жителями посещенных нами стран, много содействовал к украшению сего посильного труда моего…»
Джерело: Олександр Лісниченко
