Коли Україна ось уже четвертий рік героїчно чинить спротив російській агресії, кожна гривня з місцевого бюджету повинна працювати на перемогу або на підтримку тих, хто потерпає від війни. Але замість посиленої допомоги ЗСУ, родинам військових або внутрішньо переміщеним особам, у Ніжині знову планують запустити міські фонтани. Ціна питання — понад 150 тисяч гривень.
Фонтани — це красиво. Це атмосфера міста, його обличчя, свіже повітря і місце зустрічей. Але сьогодні, коли навіть волонтери ледве зводять кінці з кінцями, закуповуючи автівки, дрони, турнікети й бензопили для армії, така «краса» виглядає, м’яко кажучи, недоречно. Це не просто марнотратство — це моральна сліпота.
У Ніжині є військові. У Ніжині є родини загиблих. У Ніжині є діти, які залишилися без батьків. І кожна така людина, проходячи повз фонтан, споглядатиме не символ мирного життя, а символ байдужості. Байдужості до того, що хтось зараз мерзне, голодує і помирає за можливість, щоб цей самий фонтан міг колись знову працювати — але вже у вільній, безпечній Україні.
Понад 150 тисяч гривень. Це:
- близько 5 дронів Mavic, які можуть рятувати життя на передовій;
- або кілька партій турнікетів, що зупиняють кровотечі;
- або заправка для волонтерського транспорту на кілька місяців.
Тож виникає резонне питання до місцевої влади: чи на часі фонтани?
І головне — чи розуміє вона, що теперішнє “обличчя міста” — це обличчя втомленого, але нескореного тилу, який повинен дбати не про струмені води, а про потоки допомоги на фронт?
Можливо, настав час не запускати фонтани, а відновити свою совість.
Наталія РУЛЬОВА
