Колись це місце було справжнім центром тяжіння для ніжинської молоді.
«Квадрат» у парку ім. Тараса Шевченка — літня естрада, де збиралися компанії підлітків, знайомилися студенти, проходили літні дискотеки та концерти просто неба. Тут вирувало життя: лунав сміх, грала музика, пульсували емоції, народжувалися нові знайомства й навіть перші юнацькі кохання.
Танцювальна естрада у парку Шевченка , 1963р.
Улітку майданчик перетворювався на місце відпочинку для всієї громади: хтось приходив потанцювати, хтось — послухати живу музику чи подивитися виступи місцевих колективів. Це був справжній острівець молодіжної культури — у самому серці Ніжина.
А що зараз? Сьогодні «Квадрат» — сумне і тривожне видовище. Розбиті сходи, зруйновані конструкції, сліди часу й людської байдужості. Територія перетворилася на своєрідну «заброшку» — сюди тепер навідуються лише підлітки, які шукають відлюдку, та безпритульні.
А колись це було місце, де проходили міські свята, концерти, виступи, дитячі розваги… І все це — в самому центрі міста, на очах у всіх. Щодня тут проходять сотні людей — і ніхто не звертає уваги на цю розруху.
Складається враження, що «Квадрат» просто викреслили з карти громадського життя. А якби сюди повернулося життя? Навіть у воєнний час це могло б стати місцем добрих ініціатив — благодійних концертів, тихих заходів, освітніх зустрічей, мистецьких акцій. Простором для спокійного дозвілля, підтримки та єдності громади.
…Навіть зараз, у час повномасштабної війни, ми розуміємо: відновлення таких просторів — не першочергова потреба. Але ми маємо пам’ятати про них. Про їхнє значення для громади, для культури, для міста.
І коли настане мир, хочеться вірити, що «Квадрат» отримає другий шанс. Що тут знову лунатиме музика — не обов’язково гучна, але щира. Що ця сцена оживе для благодійних заходів, творчих вечорів, дитячих виступів, спокійного відпочинку ніжинців.
Це місце не повинно зникнути з нашої пам’яті. Воно заслуговує на нове життя — після перемоги. Бо «Квадрат» — це не просто стара сцена. Це символ живого Ніжина, нашого дитинства, нашої молодості, нашої культури.
Марина Афон
