Цими вихідними Ніжин пережив справжнє випробування. Через ворожі удари по енергетичній інфраструктурі стався повний блекаут: місто залишилося без електроенергії, води та опалення. Ніжин опинився у темряві не лише фізично, а й системно.
Саме в той момент, коли люди найбільше потребували допомоги, так звані «пункти незламності» виявилися… зачиненими.
Обурлива ситуація сталася на вул. Об’їжджій, 120 — у приміщенні колишнього Центру зайнятості. Люди приходили туди з єдиною надією: підзарядити телефон, зігрітися, зв’язатися з рідними.
Натомість — зачинені двері і пояснення: «У нас вихідний».
Вихідний? Під час блекауту? Особливо болісно це для людей похилого віку. Вони стояли, чекали, сподівалися — і залишилися ні з чим. Оскільки люди похилого віку не завжди мають додаткові джерела живлення,такі як павербанки. У місті, де по 12 годин немає світла, не працюють базові комунікації, де кожен заряджений телефон — це питання безпеки, «пункти незламності» не функціонують у суботу та неділю.
Мешканці обурені — і їх можна зрозуміти. Адже офіційно такі пункти створювалися саме для кризових ситуацій. У звітах вони працюють. На практиці — зачинені у найкритичніший час.
За словами жителів, у вихідні працювали лише окремі локації, зокрема в мікрорайоні Гуньки. Але що робити мешканцям інших районів? Куди йти людям із центру чи околиць? Як виживати без світла, води та можливості навіть зарядити телефон?
Ця ситуація піднімає ключове питання: для кого створені «пункти незламності» — для звітів чи для людей?
Бо незламність — це не про табличку на дверях. Це про реальну допомогу тоді, коли вона потрібна найбільше. І якщо у критичний момент двері зачинені — це вже не про незламність. Це про байдужість і безвідповідальність.
Редакція “Свідомий погляд”
