27 липня 2002 року Україна пережила день, який назавжди залишиться в нашій пам’яті.
Того суботнього дня на Скнилівському аеродромі поблизу Львова тисячі людей зібралися на авіашоу з нагоди 60-річчя 14-го авіаційного корпусу Військово-повітряних сил України. Багато хто прийшов цілими родинами. Батьки тримали дітей за руки, малеча із захопленням дивилася на винищувачі, а в небі мали розпочатися показові польоти.
Ніхто не міг уявити, що за кілька хвилин це свято перетвориться на найстрашнішу авіаційну катастрофу в історії авіашоу.
О 12:52 під час виконання фігури вищого пілотажу винищувач Су-27УБ втратив безпечну траєкторію. Літак торкнувся землі, зачепив інший літак на стоянці, після чого перекинувся й врізався у натовп глядачів. Обидва пілоти встигли катапультуватися, але літак уже нісся туди, де стояли люди.
Унаслідок трагедії загинули 77 людей, серед них 28 дітей. Ще 543 особи отримали поранення різного ступеня тяжкості. Це досі вважається наймасштабнішою катастрофою в історії світових авіашоу.
Перші повідомлення про кількість загиблих були суперечливими. Лише після ідентифікації жертв офіційно підтвердили остаточні дані.
Розслідування тривало роками. Воно виявило цілу низку фатальних прорахунків: відхилення від польотного завдання, помилки під час виконання маневру, недоліки в організації авіашоу та розміщенні глядачів. Суд визнав винними кількох військовослужбовців і посадовців, однак жоден із засуджених не визнав своєї провини.
Після трагедії міністр оборони України Володимир Шкідченко подав у відставку, однак Президент Леонід Кучма її не прийняв. Водночас були звільнені й відсторонені від посад кілька високопосадовців військового командування.
Минуло понад два десятиліття.
В цей день свято перетворилося на трагедію за лічені секунди.
Це назавжди змінило підходи до організації авіашоу в Україні й стало болючим нагадуванням про те, якою страшною може бути ціна людської помилки та недбалості.
Світла пам’ять усім загиблим.
Джерело: Ми Українці
