Він народжується посеред Атлантичного океану, тисячі кілометрів долає течіями, роками живе у європейських річках, а потім вирушає в останню подорож – без їжі й можливості повернутися. Європейський вугор – одна з найбільш загадкових риб на планеті.
Уявіть істоту, яка може провести 10-20 років у річці, щоб одного дня вирушити у подорож довжиною тисячі кілометрів – і більше ніколи не повернутися.
Саме так живе європейський вугор.
Його життєвий шлях починається зовсім не там, де ми звикли бачити цю рибу. Європейські вугрі народжуються у Саргасовому морі, в Атлантичному океані, за понад 6 тисяч кілометрів від берегів Європи.
Але тут на вчених досі чекає загадка: дорослих вугрів, які відкладають ікру в природних умовах, досі ніхто не спостерігав.
Спочатку на світ з’являється прозора, майже невидима личинка, схожа на маленький листочок. Вона не схожа на дорослого вугра і протягом одного-трьох років дрейфує океаном, яку несуть течії до європейських берегів.
Досягнувши узбережжя, молоді вугрі заходять у річки, озера, канали та лагуни. Тут починається найдовший етап їхнього життя.
Вони ховаються в мулі, переважно полюють уночі, ростуть і накопичують сили. Так може минути 10, 15, а іноді й 20 років.
Здавалося б, попереду ще довге життя. Але насправді весь цей час вугор готується лише до одного – своєї останньої подорожі.
Коли настає час повертатися до океану, з вугром відбуваються дивовижні зміни.
Його очі збільшуюься – вони мають допомагати орієнтуватися в темних океанських глибинах. Тіло набуває сріблястого забарвлення. А травна система поступово змінюється: кишечник атрофується, і вугор перестає їсти.
Усі запаси енергії тепер потрібні йому для одного – подорожі назад до Саргасового моря.
Попереду – Атлантичний океан.
Вугор долає тисячі кілометрів, не харчуючись. Він повертається туди, де колись почалося його життя.
Там відбувається розмноження. І після цього дорослий вугор гине.
Тобто все його довге життя в європейській річці фактично є підготовкою до однієї-єдиної подорожі.
Та сьогодні ця дивовижна мандрівка для дедалі меншої кількості вугрів стає можливою.
Популяція європейського вугра різко скоротилася. Серед головних загроз – дамби та гідроелектростанції, які перекривають міграційні шляхи, втрата природних місць існування, забруднення водойм та незаконний вилов молодих вугрів.
Особливо цінними для нелегальної торгівлі є саме молоді вугрі, які прямують до європейських водойм.
І досі залишається багато запитань: як саме вони знаходять шлях до Саргасового моря? Як орієнтуються у відкритому океані? Де саме розмножуються?
Частину таємниць цієї риби наука ще не розгадала.
Джерело: Порадниця
