Знову болюча звістка… Знову осінній дощ змішується зі сльозами, а Носівщина схиляє голову в скорботі.
Надійшло офіційне сповіщення за результатами ДНК-експертизи, яке підтвердило загибель військовослужбовця з Володьководівицької громади – солдата ШМЕРА Олександера Карловича.
Олександер народився 28 серпня 1988 року в селі Берегуйфалу на Закарпатті. Та доля назавжди поєднала його життя з Чернігівщиною. Саме тут він зустрів свою майбутню дружину Яну, уродженку села Кладьківка. Дванадцять років тому молода родина переїхала до Володькової Дівиці.
Олександер полюбив це село, його людей і з часом називав його своїм домом. Тут подружжя придбало оселю, тут народилися їхні донечки – Діана, якій нині 8 років, та трирічна Настя.
Для своєї родини Олександер був не просто чоловіком і татом. Він був її надійною опорою, людиною, яка щодня дбала про найдорожчих. Особливо любив своїх донечок, намагався бути поруч із ними, дарувати їм свою увагу й тепло.
До мобілізації чоловік працював на місцевому підприємстві «Агрікор Холдинг», був добре знайомий односельцям, жив звичайним життям, будував плани та мріяв про майбутнє разом із родиною.
У червні 2024 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Військову службу він проходив на одному з найгарячіших напрямків – Покровському. Був майстром мінометного взводу стрілецького батальйону.
Навіть далеко від дому він залишався поруч із родиною настільки, наскільки це було можливо. Телефонував, виходив на відеозв’язок, спілкувався з донечками. Для дітей кожен такий дзвінок був особливо важливим – можливістю почути татів голос, побачити його обличчя й бодай на кілька хвилин відчути, що він поруч.
На Новий рік родина особливо чекала на повернення тата. Від початку літа він не мав можливості приїхати у відпустку, тож дружина та донечки сподівалися, що невдовзі нарешті зможуть обійняти його.
Та цій зустрічі не судилося відбутися.
У грудні 2024 року зв’язок з Олександром обірвався. Дружині повідомили, що її чоловік вважається безвісти зниклим. Майже два роки Яна жила між надією та болем. Вона не переставала вірити, що її чоловік живий. Шукала інформацію, моніторила соціальні мережі, долучалася до груп, де рідні розшукують зниклих безвісти військовослужбовців, поширювала інформацію про нього. Вона чекала. Вірила. Сподівалася до останнього.
Але результати ДНК-експертизи принесли найстрашнішу звістку — Олександер Шмер загинув. Встановлено, що життя Захисника України обірвалося 15 грудня 2024 року в районі населеного пункту Новооленівка Донецької області.
Для родини це не просто офіційне підтвердження. Це кінець майже дворічного очікування і водночас початок життя з болем, який неможливо виміряти словами. Донечки більше не дочекаються татового дзвінка, його обіймів і повернення додому. А дружині доведеться вчитися жити з найважчою правдою — її чоловік не повернеться.
Носівська міська рада, Володьководівицький старостинський округ, виконавчий комітет та депутатський корпус висловлюють щирі співчуття дружині, дітям, рідним та близьким Олександера.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України!
Про дату та час поховання буде повідомлено додатково.
Джерело: Пресслужба Носівської міської ради
