13 липня Мирославу Михайловичу виповнилося б 82 роки
1 червня, на 82-му році життя помер видатний композитор і музикознавець, Герой України, народний артист України та колишній художній керівник Київської опери Мирослав Михайлович Скорик.
Про причини смерті поки не повідомляється. Зазначимо, що 13 липня Мирославу Михайловичу мало б виповнитися 82 роки.
В середу в Києві об 11:30 в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового УГКЦ (Лівобережна) відбудеться прощання з Мирославом Скориком.
Попрощатися з відомим композитором можна буде і у Львові. Прощання відбудеться в четвер в Соборі Св. Юра об 11:30. Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/news/legendarniy-kompozitor-miroslav-skorik-pishov-z-zhittya-na-82-mu-roci-u-kijevi-684203.html
МИРОСЛАВ СКОРИК – видатний композитор, педагог, мистецтвознавець, диригент, піаніст, музично-громадський діяч. Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, академік Академії мистецтв України.
Народився 13 липня 1938 року у Львові. Походив з інтелігентної родини (його бабуcя була рідною сестрою славетної оперної співачки Соломії Крушельницької, яка першою помітила визначне музичне обдарування хлопчика). Почав навчатися музики в музичній школі у Львові 1945 року. У 1947 році родину Скориків було репресовано з політичних мотивів та вислано в Сибір. Там Мирослав Скорик навчався гри на фортепіано в учениці Рахманінова Валентини Канторової.
Після смерті Сталіна родина змогла повернулася до Львова, де Мирослав у 1955-1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії (нині – Львівській музичній академії ім. М. В. Лисенка) під орудою професорів Станіслава Людкевича, Романа Сімовича та Адама Солтиса (клас композиції А.Солтиса, клас історії та теорії музики С.Людкевича). Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова Івана Франка. У 1960-1963 роках навчався композиції в аспірантурі Московської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського під керівництвом проф. Д.Кабалевського. Завершив навчання у 1964 році з дисертаційним дослідженням на тему «Особливості ладу музики Сергія Прокоф’єва» та отримав наукову ступінь кандидата мистецтвознавства.
З 1963 року працював у Львівській, а з 1966 – у Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (нині Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського), викладав теорію музики і композицію (з 1971 – доцент, з 1985 року – професор).
Мирослав Скорик – вчитель багатьох відомих композиторів. Серед них – Євген Станкович, Іван Карабиць, Ганна Гаврилець, Освальдас Балакаускас, Олег Кива, Віктор Степурко, Олександр Козаренко, Богдана Фроляк Віктор Теличко, Іван Небесний, Леся Горова, Володимир Зубицький та багато інших. Був почесним співголовою Національної Спілки композиторів України.
У творчому доробку композитора представлені найрізноманітніші музичні жанри: опера, балет, «Реквієм», концерти (для оркестру, для віолончелі з оркестром, три фортепіанні, два скрипкових), твори для оркестру, камерних ансамблів різного складу, фортепіано. Покоління 60-х знає його знамениті естрадні пісні: блюз-танго «Намалюй мені ніч», перший український твіст «Не топчіть конвалій». Маестро Скорик безпосередньо брав участь у створенні епохального фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Його опера «Мойсей» – єдиний твір в Україні, який отримав благословення Папи Римського Іоанна Павла ІІ, а легендарна «Мелодія» є духовним гімном України.
Мирослав Скорик здійснив редакції оперних творів українських класиків, серед яких «На Русалчин Великдень» Миколи Леонтовича, «Купало» Анатоля Вахнянина, «Роксолана» Дениса Січинського.
У композиторській стилістиці Скорик продовжував традиції львівської школи, дав модерну авторську візію українського, зокрема карпатського, фольклору і львівського міського й салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу.
Його твори регулярно виконуються в Україні, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Швеції, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді та Австралії.
Будь-який твір Мирослава Скорика зачаровує, насамперед, мелодичним звучанням. Ця особливість музики Мирослава Михайловича єднає всіх – і тих, хто не знає нот, і аматорів, і музикантів-професіоналів. Найширша гамма образного світу Мирослава Скорика – від щонайтоншої лірики і зухвало веселих сплесків до трагічних та скорботних почуттів – звучить музикою, зверненою до людської душі. «Музику потрібно писати так, щоб люди хотіли її слухати», – завжди був переконаний композитор.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.
