4 грудня у велике свято Введення у храм Пресвятої Богородиці настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, кожного разу, кожної літургії, виходячи з хрестом на відуст, це та молитва коротенька, яку я тільки що прочитав, я завжди згадую і всі священики згадують Іокима і Анну – святих батьків, які довгий час були бездітними. І у своїй печалі, у горі бездітності пообіцяли, якщо народиться дитина, то вони посвятять її Богові. Господь почув їхню обіцянку і в них народилася маленька дівчинка – Діва Марія.
У три роки, за своєю обіцянкою, вони повели Її до храму. З піснями, із свічечками в руках проводжали маленьку дитину до храму Божого, на служіння Господу, всі рідні, близькі, сусідити і ті хто знав їх. І ось вони підійшли до храму, до високих сходинок. На першу сходинку підняла мама маленьку Діву Марію, Вона ж далі інші сходинки здолала сама, піднялася до храму і первосвященик завів Її до Святая святих, у те місце, куди тільки первосвященик міг заходити, і те тільки раз у рік. Ангел провістив йому, щоб він зробив так. І ведений Духом Святим, він завів Діву Марію, маленьку Марійку, трьохрічну дитину, дівчинку в найсвятіше місце на землі.
Сьогодні ми молитовно згадуємо цю подію. Я ж хочу сказати декілька слів вам про нас з вами. Сьогодні маленька Діва Марія показує нам, що для кожного з нас у найсвятішому місці, у Бога, у серці Божому є місце. Кожен з нас іде до Бога, кожен з нас іде до свого храму, до своєї церкви. І в кожного своя дорога і свій час.
Сьогодні я зайшов до храму і мене зустріла прихожанка, яка зі сльозами на очах сказала: «Батюшка, рівно 21 рік як я прийшла до Покровського храму». В мене сльози виступили на очах і в неї. Бо я згадав, що 25 років назад я почав служити у цьому храмі. Сьогодні 26 Введення, тобто виповнився 25 рік служіння на нашому приході. В моєму храмі, в нашому храмі, але він настільки став дорогим, що я можу сказати – це те місце, яке приготував для мене, особисто для мене Господь Бог.
І таке місце є в кожного з нас, і в кожного своя дорога. Я впевнений, що сьогодні кажу вам ці слова, і кожен з вас задумується і згадує свою дорогу. Я бачу сьогодні, не буду називати імена, але розкажу. 25 років назад зробив я своїми руками риштування на вході, говорили про східці, про Діву Марію. Я зробив риштування на сходи, на нові сходи до нашої Покровської церкви, замовив у однієї людини бетон. І наступного дня, 25 років назад це було, привезли машину бетону, я пам’ятаю це. Пам’ятаю інше, цікаву річ. Привезли машину бетону, висипала машина цей бетон перед входом у церкву біля мого риштування і поїхала. І стою я з лопатою біля того бетону, 5 кубів бетону, що мені робити з ним? А бетон же застигає, хоч плач, хоч молися. А це вже під вечір, починає темніти. І дивлюся, з п’ятиповерхівки іде жінка з лопатою до мене. Я тоді нікого не знав, тепер я знаю всіх. А з двоповерхового будинку, що поряд, йде друга жінка з лопатою. Пам’ятаєте пісню: «Десять девок, один я»? Одні жінки позбиралися з лопатами, і ми той бетон до вечора весь і закидали. Пізніше і мужчини поприходили, побачили, що жінки з батюшкою працюють, поприходили і мужчини. Час летить невблаганно, але я сьогодні не про те.
Я про те, що напевно, це теж був перший крок до храму Божого, коли людина пожертвувала бетон на храм. це теж був перший крок до храму, коли жінка прийшла з лопатою, щоб попрацювати біля храму. І по тому було дуже багато біля нашого храму подій. Збиралися люди, робили порядок, зводили купол, садили сад. Тепер ми садимо квіти. І як тільки матушка дала клич, щоб обновити зимовий сад у нашому храмі, так позносили стільки квітів, що ми вже і не знаємо де їх складати. Але місце знайдемо, я про інше.
Я про те, що у кожного з нас, як у Діви Марії своя дорога до храму. І ця дорога завжди важка. Як маленька Діва піднімалася по цих сходинках, насилу, але сама здолала їх, так і ми піднімаємося по своїх духовних, фізичних, матеріальних сходинках до свого храму, до свого місця, яке називається у Бога – Святеє святих, яке Господь Бог приготував для кожного з нас. І Господь Бог чекає нас.
Не зійдімо з цієї дороги, бо наша дорога – дорога до праведності, до світла, до Божої благодаті. А з Богом буде усе добре, які б проблеми не переслідували нас, болячки і економічні проблеми, війна внутрішня, духовна, війна у цьому матеріальному світі. З Богом ми все здолаємо! Хай ваша дорога, дорога кожного з вас, дорога до Бога буде легкою і світлою.
Боже благословення на вас і світлої дороги до свого храму!».
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.
