Відому українську пісню «Червона рута» Володимира Івасюка знають, мабуть, усі. Її співають уже не одне покоління, і вона давно стала символом української душі. Та чи багато хто насправді знає, як виглядає легендарна квітка і де вона росте? Виявляється, далеко не всі.
От і я зовсім не здогадувалася, що одного дня вона зацвіте просто на моєму подвір’ї. Якось на базарі я побачила красиву, незвичайну рослину й, не знаючи ї назви, придбала її. Адже давно маю звичку купувати всі квіти, яких ще немає в моєму дворі.
Нещодавно до мене завітала подруга. Лише глянула на клумбу – й аж завмерла від здивування.
-Та це ж червона рута! – радісно вигукнула вона.
Потім обережно зірвала листочок, злегка пом’яла його в долоні й простягнула мені.
Я вдихнула аромат… Ніжний, тонкий, ледь вловимий, але такий особливий. Він просто зачарував мене.
– Бережи цю квітку, – сказала подруга. – Вона дуже примхлива. Колись у моєї бабусі на подвір’ї росло дуже багато рути, а потім одного року вся раптом зникла. Пересади її в затінок – там вона ростиме краще. А коли розростеться, відкопаєш і мені.
І, усміхнувшись, додала:
– Бо це ж не просто квітка. Це пісня. Це народна легенда.
І справді, червона рута давно стала частиною української культури й народної міфології. За давніми переказами, ця чарівна рослина розквітає лише раз на рік – у ніч на Івана Купала. Той, кому пощастить знайти її квітку, нібито здобуде взаємне кохання, щастя або особливу долю.
Але якщо звернутися до ботаніки, все виявляється значно цікавішим. Однозначної відповіді на запитання, яка саме рослина є тією легендарною червоною рутою, не існує. Найчастіше дослідники пов’язують її образ із Рододендроном східнокарпатським – рідкісною високогірною рослиною, що росте в українських Карпатах. Наприкінці весни схили гір вкриваються його рожево-малиновим цвітом, створюючи неймовірні краєвиди.
Водночас існує й інша версія. У народі рутою здавна називали різні види рослин роду Рута. Їхні жовті квіти ніколи не бувають червоними, а тому, за легендою, лише раз на рік – у ніч на Івана Купала – вони нібито стають червоними. Саме звідси й походить образ загадкової «червоної рути», оспіваної в народних переказах та піснях.
Чи мав на увазі саме цю легенду Володимир Івасюк, чи надихнувся красою карпатського рододендрона, достеменно невідомо. Можливо, композитор навмисно залишив цю загадку без відповіді, щоб кожен міг віднайти у «Червоній руті» щось своє.
І, мабуть, саме в цьому полягає справжня магія цієї квітки. Вона давно перестала бути лише рослиною. Вона стала символом чистого кохання, краси, молодості й України. А коли така квітка несподівано розквітає у власному саду, мимоволі починаєш вірити, що легенди іноді оживають. І, можливо, їхнє диво не в чарівних властивостях рослини, а в тих почуттях та спогадах, які вона пробуджує в наших серцях.
А я тепер по іншому поглядую на свою несподівану красуню і радію її цвітінню.
Марина Ігнатенко
