Будете здивовані, проте на Чернігівщині можна зустріти кропиву…київську
Більше того – тут вона належить до регіонально рідкісних рослин. А на Закарпатті, у Київській, Львівській, Одеській областях входить до переліку видів рослин, які перебувають під загрозою зникнення. Охороняється і в ряді європейських країн.
Чому має таку назву? Науковці вважають цей вид ботанічною особливістю Києва. Один із біологів – екскурсоводів нашої столиці, – Олексій Коваленко – вважає, що «якби описувати Київ якоюсь рослиною, то це кропива київська. Тому що не кожне місто має рослину, названу на його честь…».
Кропива київська – дворічна рослина, має високі, часто понад метрові чотиригранні стебла, вкриті волосками, які спричиняють печіння при контакті з незахищеною шкірою людини. Суцвіття складне, нижня частина якого – тільки чоловічі квітки, верхня – тільки жіночі.
Цю рослину можна зустріти у помірних широтах Європи, також зустрічаються відокремлені популяції у Палестині. В Україні росте на вологих місцях, на болотах, у лісах та чагарниках.
Кропива в цілому — рід, до якого належить близько 40–50 видів багато- чи однорічних трав’янистих рослин. Хоч вони і схожі між собою, як представники одного роду, проте мають власні особливості, за якими їх розрізняють. Наприклад, кропива київська відрізняється від дводомної, жалкої та ін. тим, що вона нижча, її стебло часто є слабшим, а листя — світліше за кольором і тонше за текстурою. Ще кропива київська вважається менш пекучою, а в деяких екологічних умовах її жалючі волоски можуть бути менш виражені, ніж у інших видів, наприклад у порівнянні з дводомною.
І ще: кропива київська – це рідкісний вид, якому потрібна висока вологість і часто може рости безпосередньо у воді або на дуже мокрому грунті. Пекуча чи дводомна – бур’ян, який росте практично повсюди.
Джеорело: Чернігівщина туристична запрошує
