Валерій Карпенко – людина честі, мужності й великого серця. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист рідного міста у лавах ТРО.
Згодом, навіть маючи бронювання, не зміг залишатися осторонь — і пішов боронити Україну у складі ЗСУ.
Служив у 72-й бригаді Чорних Запорожців, воював під Вугледаром, де отримав поранення. Був відзначений за захист Батьківщини.
З березня 2025 року рідні жили надією… чекали… вірили…
Та війна безжальна…
Валерій віддав найцінніше – своє життя – за нашу свободу, за мирне небо, за майбутнє кожного з нас.
Схиляємо голови у глибокій скорботі…
Щирі співчуття рідним і близьким…
Світла пам’ять Герою.
Слава Герою.
Олена Кресан
