Символ російської окупації тріщить по швах: що відбувається з Кримським мостом

 

 

 

 

Мережею гуляють дві нові теорії про вцілілий залізничний проліт Керченського мосту.

Обидві звучать ефектно, але якщо подивитися на них очима інженера, одна з них б’є в десятку, а інша виявляється красивим міфом.

​Розберімо по черзі, що там насправді відбувається.

​Версія перша – про збиті опори. І це чиста правда.

​Суть теорії в тому, що після вибуху опорні елементи, які рівномірно розподіляють вагу конструкції та дають мосту «дихати», вилетіли зі своїх гнізд.

​У сучасних мостах замість старих сталевих катків стоять сферичні або гумовометалеві опорні частини. Метал на сонці розширюється, на морозі стискається, а під важкими ешелонами прогинається. Саме ці вузли дозволяють багатотонній балці плавно ковзати на кілька сантиметрів, не руйнуючи бетон.

​Потужна вибухова хвиля здатна підкинути проліт і змістити його. Якщо конструкція зіскочила з опор або заклинила, кожен перепад температур перетворює міст на домкрат, який ламає сам себе. Пускати туди важкі вантажні поїзди в такому стані — це гарантовано добивати споруду зсередини.

​Версія друга – про пастку для плавкранів. А ось це вже міф.

​Існує думка, що Україна навмисно залишить цей проліт цілим, бо він нібито працює як шлагбаум і не пускає плавучі крани з Чорного моря розчищати фарватер. А в Азовському морі таких кранів начебто немає.

​Насправді це не так. Висота судноплавної арки над водою – 35 метрів. Будь-який важкий плавкран на кшталт «Чорноморця» у похідному положенні опускає стрілу горизонтально, і його висота становить не більше 15–20 метрів. Він спокійно проходить під мостом в обидва боки. Та й на самому Азові плавкранів завжди вистачало.

​Справжня проблема росіян не в тому, що кран не може підплисти, а у вазі заліза. Один впалий проліт важить сотні тонн. Підняти його цілим неможливо – доводиться різати конструкції під водою на дрібні шматки і витягувати частинами. А це місяці пекельної роботи навіть у спокійну погоду.

​Ахіллесова п’ята під водою – палі в мулі

​Але головна вразливість мосту ховається навіть не в прольотах, а глибоко під водою. Дно Керченської протоки – це не тверда скеля, а десятки метрів нестабільного мулу, піску та напівтвердих глин. У радянські часи будувати тут міст відмовилися саме через жахливу геологію та рухливі грязьові вулкани.

​Росіяни забили у цей «холодець» тисячі похилих металевих трубчастих паль на глибину до 90 метрів. І тут криється серйозна небезпека для конструкції.

​По-перше, ці палі тримають міст не тому, що впираються в скелю, а здебільшого за рахунок бічного тертя об ґрунт. Підводний вибух або сильна вібрація від ударів розріджують насичений водою мул – ґрунт навколо труби на мить перетворюється на рідину, і паля може просісти на кілька сантиметрів. Для залізничної колії навіть мінімальний перекіс опори стає критичним.

​По-друге, під водою неможливо швидко обстежити і залатати пошкодження. Якщо вибух погнув палі або зірвав їхню антикорозійну ізоляцію, агресивна солона вода й течії протоки починають буквально з’їдати метал на глибині. Замінити пошкоджену палю під уже збудованим мостом практично нереально — доведеться розбирати весь проліт зверху.

​Що чекає на міст далі

​Навіть без нових ударів споруда опинилася в інженерній пастці.

​Зимові шторми в Керченській протоці та крижаний вітер миттєво запускають корозію там, де вибух здер захисне покриття та погнув балки. Працювати плавкранами під час шторму фізично неможливо – будь-який серйозний ремонт стає на паузу до весни.

​До того ж швидко замінити пошкоджений залізничний проліт не вийде. Це не конструктор, який лежить на складі. Нову секцію під конкретний прогін треба замовляти на заводі, варити місяцями, везти баржами і монтувати унікальними домкратами, зупиняючи рух.

​Тому реанімувати повноцінну логістику окупантам буде вкрай важко. Міст, який задумували як символ вічної прив’язки Криму, на наших очах перетворюється на аварійний довгобуд, де сама фізика, геологія й погода працюють на боці України.

Джерело: Зі сторінки Миколи Бабенка

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь