З 11 січня 2019 року наберуть чинності зміни до Кримінального кодексу України, які внесуть корективи в трактування понять “згвалтування” і “сексуальний злочин”. Про те, як працюватимуть зміни і які ризики несуть для громадян, пише “Страна“.
Влітку нинішнього року однією з найбільш обговорюваних подій в українському сегменті Інтернету стала звістка про те, що в Швеції вводиться принцип обов’язкового отримання згоди на секс. Скандинави вважали – в разі відсутності такої “згоди” однієї зі сторін статевий акт вважається згвалтуванням.
З 1 липня цей нормативний акт, що посилює покарання за сексуальні злочини, набув чинності.
В Україні Верховна Рада проголосувала за введення закону, багато в чому ідентичного шведському. 7 грудня 2017 року парламентарії підтримали законопроект “Про запобігання та протидію домашньому насильству” (відомий також, як закон 2229-VIII), який революційним чином змінює трактування згвалтування і сексуального насильства крізь призму Кримінального кодексу. Ці новації ось-ось увійдуть в силу – вже з 11 січня 2019 року.
Що з себе представляють зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України
Українські нардепи їх прийняли в грудні минулого року під приводом реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству над жінками.
Ще більш фундаментальний злам засад передбачається в закріпленні оновлених підходів до злочинів проти статевої свободи та недоторканості особи, де вводиться імператив “добровільної згоди”. А паралельно робиться спроба розмежувати згвалтування з іншими формами сексуального насильства.
Прихильники нових підходів (а в полі тих, хто агітує за позитивні нововведення закону 2229-VIII – дружина глави ГПУ і представник президента в парламенті Ірина Луценко, а також низка неурядових організацій, що фінансуються за рахунок грантів з-за кордону) представляють їх як свого роду “революцію”, радикальним чином міняє підходи в кримінальному переслідуванні гвалтівників.
Це подається як протидія “домашнім тиранам” в сім’ях.
У чому суть нововведень і до чого тут англійське чаювання
В результаті, Україна стане одинадцятою за рахунком державою в Європі (слідом за Великобританією, Бельгією, Кіпром, Люксембургом, Ісландією, Німеччиною і т.д.), де сексуальні дії, вчинені без добровільної згоди партнера будуть кваліфікуватися як зґвалтування або сексуальне насильство.
Як вважають прихильники нововведень, таке трактування буде відповідати позиції ЄСПЛ (в рішенні у справі “М.С. проти Болгарії” №39272/98 від 4 грудня 2003 року), де суд встановив – держава зобов’язана розслідувати кожен статевий акт, здійснений без згоди потерпілої особи, навіть якщо вона не чинила фізичного опору.
“Зміни в кримінальному законодавстві щодо сексуального насильства будуть дійсно революційними, тому що повністю змінюється ідентифікація дій, які визнаються протиправними, і за які особа повинна нести відповідальність. Сьогодні по частині згвалтувань і сексуального насильства Україна має давнє законодавство, за яким притягнення до кримінальної відповідальності можливо тільки в разі, якщо були застосовані погрози, сила або зловживання уразливим станом потерпілої особи”, – пояснює своє бачення ситуації Галина Федькович, юрист ГО Центр “Жіночі перспективи”.
З 11 січня всі кардинальним чином змінюється: відтепер на чолі кута законодавець поставив наявність або відсутність згоди на секс.
Зміна підходу до самого поняття згвалтування в наявності. Якщо раніше таким вважався статевий акт, здійснений з погрозами і застосуванням сили, то тепер складом злочину буде вважатися “проникнення в тіло партнера без його вільної згоди”. І саме навколо цієї “згоди” (а точніше, питання її наявності або відсутності) і будуть конструюватися фабули кримінальних справ щодо ймовірних гвалтівників.
Законодавець зробив примітку, що якщо особа не сказала чітке “так” напередодні інтиму, то це слід трактувати як незгоду. До ще одного важливого нововведення слід віднести норми, згідно з якими потерпіла особа не зобов’язана в процесі судового розслідування доводити, що вона намагалася чинити опір сексуальному насильству.
“Незгода – це незгода, відсутність незгоди – це також незгода”, – вважає активіст “Жіночих перспектив” Марта Чумало.
Як обгрунтування аргументів логічності нового трактування сексуальних злочинів українські громадські працівники користуються роликом поліції Великобританії, де отримання згоди на статевий акт порівнюється з пропозицією випити чаю.
Що не так з “сексуальним законом”
Основне питання, яке чи не з самого початку обговорюється в юридичних колах – яким чином довести наявність або відсутність згоди?
Законодавець не передбачив, яким чином ідентифікувати її, оскільки відносно “згоди” є тільки одна примітка, яка зовсім нічого не пояснює. Тим самим створюючи грунт для різного роду маніпуляцій на “сексуальному фронті”, включаючи шантаж з боку осіб, які раптово вважали себе жертвами насильства.
Ось що говорить про це співрозмовник в органах прокуратури: “Закон абсолютно сирий. Простий приклад: що робити, якщо партнер спочатку погодився, а потім почав шантажувати тим, що нібито не давав згоди і його згвалтували? Чітко згода ніде не регламентується, навіть при написанні відповідної розписки після статевого акту позиція одного з учасників запросто може змінитися, мовляв це особа говорила чітке “ні”. А розписку змушена була написати під тиском”.
Ще одна низка “підводних каменів” закону – нові формулювання статей за згвалтування (ст.152 КК України) і сексуальне насильство (ст.153 КК України). Перша з них була виписана так, що особою, яка вчинила таке діяння, може бути виключно чоловік.
Йдеться про юридичну конструкцію, де йдеться про те, що потерпілою особою в даному складі злочину є особа, котра зазнала “вагінальне, анальне або оральне проникнення”. Адже очевидно, що в разі недобровільного статевого акту з боку жінки проти чоловіка, як такого “проникнення” в тіло жертви не відбувається.
На іншу очевидну колізію в своїх висновках звертало увагу і Головне науково-експертне управління парламенту при оцінці закону 2227-VIII. Тут вказали, що при певних обставинах винні особи (швидше за все, йшлося про жінок-гвалтівників) зможуть уникати кримінальної відповідальності, коли мова йде про “проникнення в тіло потерпілого”. Справа в тому, що їх дії відтепер будуть підпадати під ст.154 КК України, а не профільну статтю про зґвалтування.
В результаті цього казусу з “проникненням” за недобровільний статевий зв’язок дорослої жінки з неповнолітнім буде загрожувати як максимум арешт на півроку, а за аналогічні дії з неповнолітньою чоловікові “світить” від 7 до 12 років в’язниці. А за секс з дружиною, яка постфактум (в силу, наприклад, побутової сварки, розбіжності через дітей, власності тощо) вирішить написати на нього заяву – від 3 до 5 років ув’язнення.
Третім нонсенсом є формулювання, де геніталії (мова йде про чоловічий статевий орган) віднесені до категорії “предметів”, яким користується насильник. Фактично частину організму сильної половини людства законодавець трактував як сторонній предмет.
Яким чином правоохоронці мають намір рубати ці та інші “гордієвих вузли”, щоб не допустити перетворення новел Кримінального кодексу в лихо для чоловіків – покаже час і судова практика.
“Наразі силовики очікують детальних роз’яснень в частині застосування на практиці норм закону 2227-VIII”, – говориться у статті.
Тим часом, навіть ідеологи боротьби з домашнім і секснасильством відзначають – більшість українців не в курсі нововведень, які їх очікують відразу після новорічних свят. Згідно з даними онлайн-опитування “Жіночих перспектив” (хоча і його підсумки навряд чи можна вважати репрезентативними), з 1220 опитаних (де лише кожен п’ятий виявився чоловіком) – 56% взагалі не чули про новації в КК України в частині згвалтування і сексуального насильства, а ще 7% не змогли визначитися з відповідями. За рік з моменту проголошення, вітчизняна “сексуальна революція” широким масам абсолютно невідома.
Але тим не менш, в Україні вже розсилається реклама спеціальних мобільних додатків, за допомогою яких можна зафіксувати “згоду на секс”.
