А ніжинські жінки – прекрасні.
Вони несуть весну у місто на руках.
Їх посмішки – чарівні, очі – ясні.
Краса не губиться їх у роках.
А ніжинські жінки – мрійливі.
Стають і самі мрією для когось.
Слабкі в обіймах, в рішеннях – сміливі
Вони непередбачувані і такі свої.
А ніжинські жінки – найперші.
Підкорюють вершини, місто прославля
І їх талант ніхто не перевершить.
Їх особливими зростила ніжинська земля.
А ніжинські жінки – вони і є весна.
Ввібрали ніжність всю, любові аромат.
У них своя морська бездонна глибина.
Щоб описати їх, не вистачить цитат…
У Ніжин прийшла весна, а разом з нею – жіноче свято 8 березня. Тож редакція нашого видання вирішила поспілкуватись з чотирма різними за сферою діяльності жінками, котрих об’єднує бажання дивувати і йти вперед. Кожна з них робить свій вклад у розвиток Ніжина і кожна по-різному його прославляє: Наталія Чистякова – чемпіонка України з дзюдо, котра постійно підтверджує свій титул на змаганнях в Україні та Європі; Галина Тимошенко – культурний діяч, директор хореографічної школи, вихованці якої здіймають овації на фестивалях всіх рівнів; краєзнавець Лілія Руденко, проводячи екскурсії Ніжином, вміє так розповісти про достоїнства міста, що до нього хочеться повертатись знову і знову; бізнес-леді, власниця будинку мод «Verba» Тетяна Верба, котра одягає жінок в красу.
Галина ТИМОШЕНКО
Непересічна людина, відомий хореограф Ніжина та Чернігівської області, успішна жінка та згусток невичерпної енергії. Це все про незмінну керівницю єдиної державної дитячої хореографічної школи Чернігівської області та першопрохідця класичного танцю в Ніжині Галину Тимошенко.
Про мрію свого життя та справжнє жіноче щастя на передодні Міжнародного жіночого дня!
Якими були Ваші перші кроки в хореографії?
З дитинства любила танцювати й мріяла бути вчителем танців.
У п’ять років, коли дітей в дитячому садочку питали: «Ким хочеш стати?» – я відповідала одне й те саме: «Хочу бути вчителем танців». Мабуть, саме креативність нашого художнього керівника та її незвичні музичні номери розпалили в серці маленької дівчинки таке сильне полум’я, що воно досі горить. Потім були будинок піонера, нині – Ніжинський будинок дітей та юнацтва, й Сумське вище училище мистецтв і культури.
З чого починався «Ритм»?
У січні 1980 року одна з відомих хореографів Ніжина, котра працювала в Ніжинському будинку дітей та юнацтва пішла в декретну відпустку й мені тимчасово запропонували місце вчителя народних танців. Як виявилося, свій клас вона забрала з собою, повідомивши батькам, що повернеться через півроку й продовжить з ними займатися. Прийшовши працювати, я вимушена була набирати свій колектив. З лютого клас був набраний і ми почали активно працювати. Саме діти вигадали назву нашому колективу й «Ритм» почав своє активне плавання в безмежних водах хореографії.
Перша перемога «Ритму»
У 1980 році в Радянському Союзі проходили Олімпійські ігри. До цієї важливої події наш колектив підготував гарний номер під назвою «Олімпійський сувенір». Саме його ми продемонстрували на обласному танцювальному конкурсі 22 квітня. Тоді вперше Ніжин став лауреатом обласного конкурсу та посів 1-ше місце в загальному заліку. Тобто лише за два місяці вдалося досконально відшліфувати хореографічну майстерність й отримати визнання на обласному рівні! Це було підтвердження того, що я зможу себе реалізувати!
Як відбулася трансформація з вчителя народних танців до класичних?
На той час в Ніжині не було гуртків, які навчали класичного танцю, тому опановувала науку самостійно, виїжджаючи на майстер-класи та переглядаючи уроки на відеокасетах. Мене завжди захоплювали ці витончені рухи та казкові костюми.
Чи була спокуса реалізувати себе в іншій сфері?
Отримуючи вищу освіту в Ніжинському державному інституті імені Миколи Гоголя, отримала пропозицію від свого наукового керівника Григорія Самойленка залишитися на кафедрі в якості викладача, але цьому не судилося трапитися. Мене чекали мої учні та хореографія і це було поза конкуренцією.
Що для вас щастя?
Не уявляю себе без кохання! Бути закоханим завжди й в усе! Кожен мій день починається з любові до дітей, до своєї роботи, до нашого потужного колективу Ніжинської дитячої хореографічної школи. В кожній моїй постановці присутнє це світле почуття і я сподіваюся глядач відчуває це!
Лілія РУДЕНКО
Кожен танець має свою унікальну історію. Кожним рухом тіла танцюристи розповідають життєві історії з минулого, занурюючи у пристрасний світ гарячих бразильців, романтичних французів, манірних англійців або волелюбних американців.
Але не лише танцюристи вміють подарувати незабутній екскурс в історію. Однією з талановитих переповідачів та знавців видатної історії нашого рідного міста, й не лише його, є завідувачка відділу «Поштова станція» Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського Лілія Руденко.
Енергійна, з допитливим та стрімким поглядом, невтомна у своїй жазі пізнавати таємниці древнього Ніжина — такою зустрічає відвідувачів Ніжинської поштової станції Лілія Михайлівна вже багато років.
Про таємниці славного міста «Н» та істину любов до минулого, напередодні свята 8 березня, з вуст видатного екскурсовода та наукового співробітника.
Коли відбулося перше знайомство з Ніжином?
У 1962 році мої батьки переїхали до Ніжина та віддали мене до першого класу. Маленькою дівчинкою я постійно поглядала на древній жіночий монастир, який знаходився прямісінько біля нашого будинку. Велична архітектура, монументальність споруди, дух минулих століть не могли пройти повз моєї уваги.
Навчалася я тоді в третій школі будівля якої знаходилася в самому центрі міста на вулиці Гоголівській в теперішньому медичному коледжі. Не лише будівля привертала мою увагу, а й центр міста був наповнений історичним будівлями і кожна мала свою окрему історію. А ці церкви, які «дивляться» на вас з усіх куточків міста – неможливо лишитися байдужим до цих стін та куполів.
Завдяки кому розквітла та ствердилася ваша любов до міста?
Десь у п’ятому класі, завдяки моїй вчительці з історії, ми всі захопилися цією наукою. Треба зауважити, що через її захопливі розповіді ми наче поринали у древній світ історичних подій, тому багато дітей з нашого класу зв’язали свою професію або хобі саме з вивченням історичного надбання.
Вся наша родина марила історичним минулим Ніжина. Десь вийде книжечка про Ніжин й вона відразу з’являлася в нашій домашній бібліотеці. Все переглядалося та перечитувалося не один раз.
Ви частенько проводите екскурсії по місту, чи подобається вам це?
Ще коли навчалася в сьомому класі зібрала ватагу однокласників та повела їх по церквах нашого міста. Ні брудні від талого снігу стежки та подекуди бездоріжжя не могли зупинити наше прагнення пізнання незвіданого. Унікальна архітектура кожного Ніжинського храму – просто скарб для істориків.
Подібна вдавана екскурсія була для мене великим задоволенням й закарбувалася у свідомості на все життя. Мабуть, саме це визначило моє тодішнє майбутнє. Сама атмосфера Ніжина захоплює.
Яка споруда Ніжина вас зачарувала найбільше?
Всіхсвятська церква! У її стінах пройшло моє дитинство й вона залишила ґрунтовний (вагомий) слід в моїй душ. Хоча за мого дитинства в стінах цього храму розташовувався спортзал третьої школи, але знищити повністю величність та харизматичність цієї споруди не змогли ні спортивні мати, ні троси, що звисали зі стелі. Дуже болить душа за храм Іоана Богослова: неможливо дивитися без сліз на неповторну архітектуру в такому занедбаному вигляді.
Яка енергетика у Ніжина?
Він розкриває таланти. Безліч видатних людей, які народилися та жили в Ніжині. Неможливо знайти ще хоч одне таке місто де кожен камінець та будівля мають свою незвичайну та цікаву історію. Всі важливі дипломатичні дороги йшли через Ніжин – такий собі Рим Лівобережної України. Й розповідати про нього можна довго, а до кінця так і не дійти…
Наталія ЧИСТЯКОВА
ЗМІ Чернігівщини не перестають рясніти заголовками про перемоги цієї юної ніжинки на чемпіонатах України та Європи. У свої 18 Наталія Чистякова успішна спортсменка-дзюдоїстка, Майстер Спорту і труднощі для неї – це азарт, що спонукає до нових перемог.
У скільки років Ви вперше стали на татамі?
Мені було 6 років, коли тато взяв мене за руку і відвів на секцію дзюдо до Ніжинської КДЮСШ. Як і кожен батько, він, напевно, хотів, щоб я вміла за себе постояти, адже сам не завжди був поруч. Я ж цього не розуміла, і не одразу опанувала цей вид спорту. Уже згодом, коли у мене почало виходити, я з кожним заняттям все більше і більше захоплювалась дзюдо. Мій тренер Сергій Полтавцев підтримував і бачив у мені майбутню чемпіонку, а я всіма силами прагнула здобути цей титул.
Чому саме цей вид спорту?
Вважаю, якщо людина в чомусь має успіх, то це її вид діяльності, яким вона корисна для суспільства. Дуже важливо знайти себе, і мені це вдалось. Дзюдо, можу сказати з впевненістю, заполонило моє серце, і саме воно мене навчило, що успіх приходить лише до тих, хто вміє боротись до кінця. Окрім того, спорт – це енергія, без якої я вже не можу. Ти звикаєш тримати себе в тонусі, правильно харчуватись, дотримуватись режиму дня – в чомусь це обмеження, але вони приводять до безграничного задоволення від здобутих перемог.
До якої цілі зараз йдете?
Люблю подорожувати, і вже відвідала чимало країн, знайшла однодумців. Продовжуватиму мандрувати світом, бо ж так життя набуває нових фарб. Те, що маю зі здобутків – це лише початок, і попереду багато мрій та нових цілей. Моя ціль – взяти золоту медаль на Олімпіаді в 2024 році. Гадаю, що все вийде.
Хто для вас є взірцем та прикладом?
У спорті мій взірець Кайла Харрісон – американська дзюдоїстка, дворазова олімпійська чемпіонка. А в житті для мене приклад – моя мама. Вона сильна і розумна жінка з великим серцем. Коли від’їжджаю до інших країн на змагання, то відчуваю її та батьківську підтримку і з приємними очікуваннями зустрічі повертаюсь додому.
Якою ви бачите сучасну жінку? Які риси їй мають бути притаманні?
Справжня жінка, на мою думку – це та, яка любить себе такою, якою вона є. Прагне до самовдосконалення лише тому, що вона сама цього хоче, а не тому, що її хтось до цього спонукає, чи заради інших. По-друге – це та, яка піклується не тільки про себе, а й про свою сім’ю, навколишній світ та людей, які потребують допомоги.
Який Ваш девіз по життю?
Ніколи не зупинятись на шляху до свої мрії і любити цей світ та саме життя.
Тетяна ВЕРБА
Талант зароджується в дитинстві, а зусилля його вирощують, перетворюючи у справу життя. Яскравим підтвердженням тому є модельєр з Ніжина та бізнес-леді Тетяна Верба. Жінка з дитинства шиє одяг, створює модні шедеври, які користуються популярністю, як в Україні, так і в інших країнах світу та мають відповідну ціну. Все почалось з мрії і втілилось у власний бізнес, завдяки бажанню, наполегливості та майстерності.
Розкажіть про дитячі мрії і як Ви їх втілювали
Моєю найбільшою мрією в дитинстві було стати всесвітньовідомою співачкою. Звісно, артисти вдягаються в ошатне вбрання і я мріяла, що в мене буде команда, котра займатиметься пошиттям одягу, вдягаючи який, я відчуватиму себе королевою і їздитиму по різних країнах, даруючи шанувальникам чудові концерти. Окрім того, мені й самій подобалось створювати одяг. Здійснювати співочу мрію, я почала, навчаюсь спочатку в музичній школі, потім у Ніжинському училищі культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької. Потім, в 19 років, поступила в Київський національний університет культури і мистецтв. Але самі життєві обставини, і ревнивість коханого чоловіка змусили мене повернутись на шлях до втілення не менш близької до серця діяльності – виготовлення одягу. Як і співати, шити я почала в дитинстві – в 11 років. У 12 одягала у виготовлений мною одяг подруг. У мене було стільки планів та запалу, що можна було вже тоді відкривати свій бізнес. Коли мені було 21 рік, я відкрила в Ніжині – будинок моди «VERBA». Починала з того, що шила одна, шукала замовників. Потім з’явився колектив і ми шили дитячий одяг. Пізніше з’явилося багато клієнтів на індивідуальне виготовлення. І тільки 6 років тому, закінчивши Академію бізнесу, я зрозуміла, як «відкрити ворота» до інших країн, аби розвивати свій бізнес ширше. Тепер поступає дуже багато замовлень з різних країн. Розвиток бренду «VERBA» набирає нових обертів і я йду вперед.
Чи легко бути бізнес-леді?
Звичайно – це велика робота над собою. Доводиться поєднувати навколо себе багато людей. Долати певні перешкоди, бути стійкою до змін та непередбачуваних обставин. Нелегко бути завжди сильною, але цю силу дає стимул бути кращою у своїй справі й розуміння того, що твої зусилля недаремні і вони визнаються багатьма людьми.
До якої цілі зараз йдете?
Зараз я намітила для себе 5 країн, де хочу представляти одяг “VERBA”. Хоча, коли виходиш на ринок моди в одній країні, з’являється інша. І цей процес не закінчується, адже бізнес не повинен стояти на місці, і мені приємно, що одяг зроблений в Україні цінується в інших країнах і ми є серед кращих.
Хто для Вас є прикладом?
Саме моя Мама являється для мене прикладом, адже поєднує в собі риси ідеальної жінки. З однієї сторони вона неймовірно сильна особистість, яку неможливо зламати. Які б не були «падіння» в житті, вона піднімається і йде далі. Вона може бути строгою, принципіальною, але це все заради мети. Вдома ж, з родиною, вона ніжна, любляча дружина та мати. Вона гарна господиня, і в будинку завжди прибрано та пахне смачною їжею. Вона мудрий порадник і її доброта є безмежною.
Які риси мають бути притаманні сучасній жінці?
Жінка повинна чути себе, і приймати себе такою, якою вона є, даючи собі те, чого прагне, і бути щасливою.
Який Ваш девіз по життю?
Я живу так, як в останній день, і коли у мене з’являється наступний день, неймовірно цьому радію.
Підготували Марина Волинець та Лілія Журко для сайту “Нежатин”
