Дивовижна фотопідбірка хат-мазанок, яким по 100-300 років

Вінницький художник Володимир Козюк зібрав дивовижну фотопідбірку хат-мазанок. Знімки глиняних будинків на Поділлі чоловік збирав 13 років.

Першу свою мазанку під солом’яною стріхою Володимир сфотографував ще в 1996 році зовсім несвідомо. А за кілька років ці будинки художнику стали просто снитися. Після таких снів він вставав і малював побачене. У 2004 році він купив цифровий фотоапарат і почав цілеспрямовано шукати і фотографувати всі мазанки, які ще залишилися.

Сьогодні багатьох цих будинків уже немає, зате є фото, картини. Вони зберігаються в багатьох музеях України. З кожним з цих будинків автор пов’язав життя його мешканців.

Зараз багато технологій: глиняні штукатурки, дахи з очерету і соломи, каркасні будинки – приходять до нас з Заходу під виглядом дуже дорогих і модних трендів, які можуть дозволити собі тільки найбільш забезпечені люди.

Але ці технології будівництва використовувалися у нас протягом багатьох століть і нехай ця добірка простих сільських мазанок буде підтвердженням того, що такі будинки можуть стояти дуже і дуже довго.

Село Посухів, Мурованокуриловецький район, Вінниця, 2005 рік

Ця глиняна хата під соломою разом з бабусею стала візиткою проекту Голодомор, величезний банер висів у центрі Києва. Примітно, що будинок просто оштукатурений глиною і немає білої вапнякової штукатурки.

Село Дерешова, Мурованокуриловецький район, Вінниця, 2004 рік

Коли її фотографували, цій мазанці було понад 300 років. Це один з двох найстаріших будинків в Україні. Яскравий приклад надійності каркасних глинобитних конструкцій. Мазанка була з дерев’яного зрубу на кам’яному фундаменті. Там вже і зруб скам’янів. Зараз цього будинку вже немає. У нього прогнив верх, залило дощами і будинок завалився.

Село Якимівка, Оратовській район, Вінниця, 2004 рік

Хата діда Миколи. Цією мазанці ще тоді було під сотню років. Це фото – не постановка. Дід якраз рубав дрова, підняв голову. Він запитав: “скільки я вам винен, що ви мене сфотографували?” Тут варто звернути увагу, що стіни щільно обшиті з усіх боків хмизом, це захищає його від вологи і вогкості.

Село Вербовець, Мурованокуриловецький район, Вінниця, 22 квітня 2005 рік

Хата баби Наді. Це дуже гарний будинок, де і сьогодні живуть люди з хлівом і погребом, все під соломою.

Теплицький район, Вінниця, Україна, 2006 рік

Тут живе бабка-філософ. “Її в селі дивною вважали, а для мене – цілком нормальна. Позувала мені для фото. Вона розповідала про депутатів:” вони жадібні, людей ображають. Від того хворіють на діабет, рак, потім гроші викидають на лікування. А я живу собі в будиночку, нікого не ображаю і мені добре”. Вона свій будинок снопами сама накривала. Яке таке хитромудре спорядження придумала, що ці снопи за допомогою мотузки і важеля самі на дах вилітали. Вона потім вилазила і прив’язувала їх. У неї на городі ще купа снопів стояла. ще на два будинки вистачило б.”, розповідає Володимир.

Село Рубань, Немирівський район, 2009 рік

Хата баби Марти “У цьому селі жила бабуся моєї дружини, так я й знайшов цю будиночок. Бабка Марта – така крихітна була. І хлів у дворі такий же маленький і двері вхідні. Розповідала, що в цьому році, як я у неї був, до неї в будинок залізли сусіди. Крупу забрали. А вона залізла під ліжко, щоб її не забили. “, згадує Володимир.

Село Наддністрянське, Мурованокуриловецький район, Вінниця

Одна з найкращих мазанок: побілена, обкладена снопами. Хатка складається з двох половин. В одній жила бабуся, що на фото, з дідом. А інша половина – це був хлів. Там жив собака.