Голова колгоспу з Лосинівки у часи голодомору, ризикуючи власним життям, роздавав хліб… Цю сумну історію розповідають в мережі Фейсбук у спільноті Моя Лосинівка:
Нещодавно ми приводили цитату з книги «Голодомор 1932-33 годов на Черниговщине: Из-под грифа «Совершенно секретно»: «Предколхоза “Боротьба” в с. Лосиновка Зубок, пытаясь придержать в селе зерно, составлял фальшивые отчеты, в ноябре раздал крестьянам 200 центнеров хлеба».
Ми чули, що в Лосинівці були порядні керівники, які під час голоду 1930-х рр. попереджали односельців про планові рейди з вилученням продуктів. Але хто був цей голова колгоспу «Боротьба» Зубок, який рятував людей від голодної смерті, ризикуючи своєю посадою і навіть життям?
Завдяки розсекреченню та відкриттю архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років нам вдалося дізнатися ім’я цього, без перебільшення, героя Лосинівки.
Зубок Петро Дмитрович, уродженець Лосинівки, 1893 р. н. Дружина Катерина Григорівна, 1893 р. н., діти: Варвара, 1918 р. н., Марія, 1922 р. н., Микола, 1928 р. н., Олена, 1931 р. н.. До революції 1917 р. володів 12 дес. землі, мав 2 коней, 2 волів, 2 корів та 6 овець.
За радянської влади Петро Дмитрович працював при лосинівському Ревкомі та Волвиконкомі. З 1928 р. працював головою колгоспу «Боротьба». У 1934 р. Носівським Райсудом був заарештований та засуджений на 2,5 роки ув’язнення начебто за розтрату грошей. 7 березня 1938 р. заарештований вдруге, як куркуль, за участь в гетьманському загоні Петлюри у 1918 р.. На час слідства Зубок був ув’язнений та перебував у Ніжинський в’язниці.
З протоколу допиту підсудного: «В 1932 году, будучи членом правления Райколхозсоюза, я действительно, как коммунист, давал лично к-р установку колхозникам колхоза «Боротьба» по вопросу выполнения хлебозаготовки, за что я был исключен из ряда К.П.Б.У. […] Я по вопросу выполнения плана хлебозаготовки говорил, что везти хлеба не надо, ибо у вас не останется посев материала».
З етичних міркувань прізвища людей, що свідчили проти Зубка, ми не будемо приводити, щоб не образити їхніх нащадків, але одного ми все ж згадаємо – Старицький Іван Андрійович. Ця особа нині не має роду, а злочин його полягає в тому, що він писав сотні доносів під копірку, тільки змінюючи прізвища звинувачених. Не жалів він ні родичів, ні близьких, більшість яких після засудження так не повернулися до Лосинівки. Як приклад, засудження ветеринарного фельдшера Лосинівської Райветлікарні Круковського Петра Єфремовича, який був одружений на двоюрідній сестрі Старицького. Після відбування терміну ув’язнення Круковський подав на апеляцію. Були знову допитані свідки і всі крім Старицького відмовилися від своїх попередніх свідчень та визнали їх сфальсифікованими.
7 травня 1838 р. слідча справа за звинуваченням Зубка П. Д. завершена та направлена на розгляд Трійки при Чернігівському облуправлінні НКВС. Постановою цієї Трійки від 8 травня 1938 року Зубок Петро Дмитрович був засуджений до розстрілу. Вирок був виконаний 20 травня 1938 року в м. Чернігові.
Висновком Прокуратури Чернігівської області від 23 жовтня 1989 року Зубок Петро Дмитрович підпадає під дію ст.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи по відновлення справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30-40-х та на початку 50-х років».
Фото з мережі
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
