У 34-ту неділю після П’ятидесятниці, 31 січня, на літургії звучать слова з Євангелії від Луки (18 глава, 15-27 стихі), де апостол передає слова Спасителя про те, що хто не прийме Царства Божого як дитя, той не ввійде в Нього. Також у цьому євангельському читанні зображений діалог між Христом і одним чоловіком про наслідування життя вічного.
Отже, дорослій людині для того щоб наслідувати Царство Небесне, треба знову стати дитиною. Христос часто говорить подібні речі. Так, одного разу Він говорив про те, що треба знову народитися, щоб стати новою людиною. Сприймати такі слова не можна буквально, бо ніхто з дорослих знову стати дитиною фізично не може, як літня людина стати знову молодою. Але у випадку з дитино, доросла людина має стати у своїх почуттях у власному світосприйнятті як дитина. Пригадайте, коли батьки сварять чи карають дитину, то через п’ять хвилин вона забуває про цю неприємність, дитина знову цілує і обіймає своїх люблячих батьків. Так і ми повинні відноситися до зовнішніх обставин нашого життя, не тримати довго образ в серці, не пам’ятати зла, яке нам завдають. От коли ми будемо такими, як діти, тоді і будемо достойними Царства Небесного.
У діалозі між Спасителем і чоловіком теж розкривається тема вічного життя. Як Його наслідувати? Саме з таким питанням звернувся один начальник до Ісуса Христа. І у відповідь отримав, що треба виконувати заповіді. Але чоловік сказав, що всі заповіді виконує від юності. Тоді Ісус сказав, що йому не вистачає тільки одного: все, що маєш продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах. Засмутився цей чоловік, бо був дуже багатий. Спаситель на цю ситуацію сказав, що багатому важко ввійти в Царство Боже. А на питання учнів: хто ж тоді може спастися? Сказав: не можливе для людей – можливе для Бога.
Для людини ніщо неможливе, окрім вчинків. Почуття для людини такі як віра, любов непідвласні, людина їх не контролює. Людина може керувати тільки вчинками. Але які можуть бути вчинки у людини, якщо в ній сидить некероване нею почуття ненависті, злоби, чи щось подібне. Які можуть бути вчинки, якщо зовнішні обставини матеріального життя формують її думки, світогляд і направляють її вчинки. Людині у такій ситуації самотужки неможливо викорінити негативні почуття і виправити негарні вчинки, але Богові можливе все. Треба тільки звернутися до Нього.
Протоієрей Сергій Чутченко.
