Сьогодні у храмі ми чуємо Євангеліє від Луки (8 глава, 41-56 стихі), де розповідається про зцілення кровоточивої жінки і про воскресіння дочки начальника синагоги Іаїра.
Одного разу прийшов до Ісуса чоловік і, припавши до Його ніг, благав Спасителя, щоб Він пішов у його дім і зцілив його дочку, якій було дванадцять років, яка від хвороби вже помирала. Цей чоловік був начальником синагоги на ім’я Іаїр. Спаситель погодився, і коли Він йшов, народ тиснув Його, жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу доторкнулась до краю одежі Його, щоб отримати зцілення. І після того, як вона доторкнулась, вмить кровотеча у неї зупинилась. Тоді Христос сказав: хто доторкнувся до Мене? Учні сказали, що багато хто доторкався, бо людей було дуже багато. Але Христос сказав, що Він відчув, як з Нього вийшла сила, тобто хтось доторкнувся до Нього спеціально. Тоді зцілена жінка зізналась. А Христос їй сказав: віра спасла тебе. Чому відбулась ця подія? Чому саме віра спасла, а не сила Христова? Річ у тім, що ця жінка, хворіючи за ці всі роки витратила на лікарів все своє майно, і не змогла вилікуватися. І коли вона почула про Того, Хто лікує і зцілює, подумала, що доторкання до Нього принесе їй очікуване. Так буває і в нашому житті, коли трапляється біда чи хвороба, ми починаємо її вирішувати без Бога. І коли вже ні лікарі, ні хто інший нам не допомагає, тільки тоді ми звертаємось до Бога. А повинно бути навпаки. Тільки віра, як прояв очікуваного, може нам дати бажаний результат. Тільки віра преображає людину і світ загалом. Саме тому Христос і відчув, що до Нього доторкнулись з вірою, бо тільки за допомогою віри ми можемо доторкнутися до Бога.
В той час, коли Спаситель говорив з жінкою, приходить людина з дому начальника синагоги і каже, що дочка померла і не треба турбувати Учителя. Ісус не послухав цих слів, а сказав, що треба тільки вірити. Христос воскрешає дочку Іаїра, але при цьому Він її називає не померлою, а що вона тільки спить, за що з Нього сміялись. В цьому моменті важливим є те, що для нас християн смерть тіла не є абсолютною смертю, а просто стан коли тіло засинає на довгий час, не на одну ніч. Але це всеодно сон. Церковно-слов’янське слово «успіння» повністю передає смисл поняття смерті. Слово успіння означає як встигнути, вспіти щось зробити у земному житті, і успіння як засинання. А якщо є сон, то є і просинання, є воскресіння. Чого ми і чекаємо з Другим пришестям Ісуса Христа, коли всі прокинуться, воскреснуть.
Протоієрей Сергій Чутченко, магістр богослів’я, настоятель релігійної громади свт. Іоана Тобольського ПЦУ м. Ніжин.
