Лосинівська школярка Поліна Прокопенко одержала чергову перемогу. Цього разу — Гран-прі Всеукраїнського конкурсу дитячо-юнацької творчості “Чарівна осінь”
Буде “Чарівна осінь” й надалі виявляти талановитих школярів. Не виключаю, що на допомогу цьому конкурсу прийдуть й інші. Наприклад, “Чарівна весна” і “Чарівне літо”. Тільки хотілося б, щоб – не “…зима”. Не треба зими. Читач зрозуміє мене: два роки тому, саме зимою – 24 лютого, північна орда вдерлася на нашу землю. Принесла в наші оселі біду, запалила в наших душах лють, гнів ненависть. Завдала нам психологічних травм. Відтоді слово— зима, озивається в мені тривожністю, а душа не сприймає краси і казковості цієї пори року.
З цікавістю розглядаю малюнок Поліни. На пам’ять приходить недавній відео-сюжет. Знахарка розкинула карти, каже: ближче до осені всі зацікавлені сторони сядуть за стіл переговорів і досягнуть певної угоди…У магію карт я не вірю…Але коли по тобі гатять із усіх видів зброї, коли стаєш мимовільним свідком трагедій і драм сучасного життя, дізнаєшся про загибель воїнів, мирних людей, в тому числі й дітей, у що тільки не повіриш??? Надія ж умирає останньою.
Осінь на малюнку лосинівської школярки у всій красі і величі. – А що як, – раптом ловлю себе на думці, – побачать цей витвір юнки і палії війни (припустимо це чисто гіпотетично), і щось у їхніх черствих душах пробудиться?! Опам’ятаються нелюди, вжахнуться скоєного…Замруть на мить, і ця мить розтягнеться на роки, а може й десятиліття. На планеті Земля настане Мир! І в Україні теж.
Сміється з моєї вигадки читач. Думає, жартую. Та ні ж бо… Я — серйозно. Сказав же колись якийсь дивак, що краса врятує світ. Тож чи не цьому малюнку Поліни Прокопенко випала благородна місія – зупинити війну?
Пишу ці рядки, а у вухах— виття сирени. Повітряна тривога. До укриттів поспішають школярі, щоб там продовжити навчання. Сьогодні саме так: під завивання сирен, під постійною загрозою бути знищеним наші діти осягають науку, самовдосконалюються, розвивають свої таланти.
Коли ж настане бажаний мир? Перестане літати над нашими головами смерть? Прийдуть часи, коли юні українців будуть щасливими, а їхнє майбутнє – тихим, спокійним, естетично натхненним? Як ось ця осінь на малюнку Поліни-школярки.
Ще раз спрямовую зір на малюнок: на галявині – величний і могутній дуб-мудрець. За ним – ціла гряда струнких молодих берізок. Вони тягнуться в високе, бездонне у своїй глибині блакитне небо. Яке ж дивовижне це небо! Лагідне, радісне обличчя в нього!
Подальших творчих успіхів тобі, Полінко. Твій малюнок — справжнє диво!
Джерело: Микола БОРЩ Вісник Лосинівської громади
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
