По обіді 26 травня біля села Вознесенське Киселівської громади (Чернігівський район) водолази дістали з Десни тіло 19-річного Івана Реколовського з Киселівки. Напередодні він приїхав на річку з компанією на риболовлю з ночівлею. Ввечері посиділи біля вогнища, випили. Потім полягали спати. Друзі розказують, що Ваня залишився сидіти біля багаття. І божаться, що не бачили, як зірвався з обриву. Лише чули, як шубовснув у воду, та врятувати не змогли. У свою чергу, односельці загиблого припускають, що друзі могли щось не поділити і штовхнути Івана у воду. А плавати він не вмів.
Розказують, що Ваня з багатодітної сім’ї. У нього зосталися брат і дві сестри. Дітей ростила мати (батько вже покійний). Після школи Іван вивчився на монтажника систем вентиляції. Якийсь час підробляв у Чернігові плиточником, встановлював дитячі майданчики. Останнім часом трудився на будівництві.
— Ваня був дуже добрий, позитивний, ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Був душею компанії, — розказує колишня однокласниця Івана Карина Мироненко. — Я жодного разу не бачила його засмученим чи щоб він когось ображав. Так шкода його. Ще все життя було попереду…
Один із тих, хто тієї фатальної ночі був з Іваном, — 22-річний Олександр Колесник — розповів таке:
— Нас було 7 чоловік: п’ять хлопців і дві дівчини. Усі добре знайомі між собою. Приїхали ми туди десь о шостій вечора. Закинули спінінги, відпочивали. Увечері зібралися біля вогнища, випили. На всіх було дві пляшки горілки і два літри пива. Близько другої ночі вирішили влягатися: хтось пішов у машину, хтось — у намети. Ми з дівчиною, Лерою, схотіли ще трохи прогулятися вздовж річки. А Ваня зостався сидіти біля вогнища (воно метрів за два від обриву), слухав музику в телефоні. Ми відійшли метрів на 300, розвернулися і, вже коли йшли назад, почули, що хтось впав у воду. Кинулися до наметів.
Прибігаємо — а Ваня у воді. Там обрив крутезний і зразу яма глибиною метрів 7-8. Його почало зносити течією. Я впав у ступор: що робити? Став кричати: «Пливи до берега!» Ваня хоч і не вмів плавати, але почав підгрібати. Лера кинулася будити наших. Першим із намету вискочив Паша. Уже збирався стрибати в річку, та Ваня, на жаль, пішов під воду…
Бог його знає, як він опинився в Десні. Чи то скотився, чи то встав і його «повело». Ця трагедія і досі в мене перед очима. Лічені секунди — і найкращого друга немає…
В останню путь Івана провели 29 травня у рідній Киселівці. Слідчі продовжують з’ясовувати обставини трагедії.
Джерело: “Гарт”, автор Олексій ПРИЩЕПА
“Час Чернігівський”
