Сьогодні, 2 липня, солдату Григоренку Артему Олександровичу мало б виповнитися 28 років, але йому навіки 26….
Сьогодні ми згадуємо нашого Героя, людину, яка своїм життям і вчинками показала, що таке справжня відвага, патріотизм та самовідданість. У цей день, коли Артем мав би святкувати свій день народження, ми схиляємо голови у пам’ять про нього.
Він був і залишаєшся для всіх прикладом сили духу, незламної віри в краще майбутнє та безмежної любові до рідної землі.
Народився Григоренко Артем 2 липня 1996 року в м.Ніжин. З самого малечку був непосидючою дитиною, всім цікавився.
Закінчив місцеву школу №15 та Ніжинський професійний аграрний ліцей. Вступив до історико-юридичного факультету Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Займався дзю-до, далі було захоплення вільною боротьбою та елементами спортивної гімнастики, що дозволило підтримувати хорошу фізичну форму.
У 2014 році, після закінчення середньої школи, Артем записався добровольцем до АТО, а родині сказав, що його офіційно призвали в армію. Однак у військкоматі йому відмовили і повернули додому, бо мав лише 18 років і не мав ніякої військової підготовки.
У 2015 році, після наполегливого навчання, він підписав контракт з ЗСУ. Служба його почалася в Ніжинській військовій частині, потім служба у ОМБР ім. Чорних Запорожців на Донеччині та в бригаді ім. Костянтина Острозького на Луганському напрямку. Він постійно навчався та отримував досвід в різних сферах військової справи. Пройшов навчання на кулеметника, навідника, кінолога.
Після повномасштабного вторгнення російських загарбників в Україну, опанував спеціальність снайпера. Не дивлячись на спартанські умови окопного життя на передовій, Артем, паралельно отримував вищу освіту в Ніжинському державному університеті ім. М. Гоголя за спеціальністю «Історія та право».
Вже 24 лютого 2022 року, коли російські загарбники вдерлися в Україну з півночі, його бригада була біля Дебальцеве. Артем рвався додому захищати рідний Ніжин, писав друзям, переживав, що йому відмовили у переводі до рідних місць.
Загинув Артем Олександрович 8 вересня 2022 року неподалік від м.Ізюм Харківської області.
Похований на кладовищі м. Ніжин на Алеї Слави.
На будівлі Ніжинської загальноосвітньої школи № 15 06 грудня 2022 року встановлено меморіальну дошку.
Указом Президента від 08.11.2023 року №743/2023 нагороджено орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).
Товариші згадують Артема як добру, чуйну, товариську людину, вірного друга, готового прийти на допомогу кожному. Він віддав найдорогоцінніше, що в нього було – своє життя, за свободу і незалежність України!
Нехай пам’ять про нього буде світлою і вічною, а його подвиг надихає нас на добрі справи і допомагає пам’ятати, що справжні Герої живуть серед нас.
Вічна пам’ять Герою!
