Серед неймовірно красивого флористичного різноманіття нашого краю є чимало рослин назви яких співзвучні з іменами людей. До прикладу: лілія лісова, вероніка дібровна, любка дволиста, іван-чай звичайний, роман польовий, грицики звичайні, петрові батоги та ін. Читачі можуть продовжити запропонований перелік.
Досить поширеною дикорослою багаторічною рослиною є петрові батоги, або цикорій (Cichorium intybus L., 1753). Зустрічається по узбіччях доріг, по краях канав, на лісових галявинах, луках, пустирях. Заввишки 50–100 см. Має прямостояче стебло, прикореневе й стеблове листя, квітки голубого кольору, суцвіття кошик. Цвітіння припадає червень – вересень. Малооблистлені стебла нагадують батіг, тому ще має назви як батіжник, батіжок. Є назви, що пов’язані з місцезростанням рослини: придорожник, сонцегляд. Дійсно, дивишся, ростуть петрові батоги з обох боків дороги, але вранці відкриті квіточки у рослин з того боку, на які вже подивилося сонечко. У петрових батогів досить довгий корінь – пристосування до посушливих місць зростання. Потовщений корінь здавна використовувався як сурогат кави, як додаток до натуральної кави для надання гіркоти й аромату. Коріння викопують восени або навесні, розрізають, сушать, підсмажують, перемелюють й так отримують напій цикорій. Він нормалізує апетит (зменшує почуття голоду), активізує обмін речовин, знижує рівень глюкози й холестерину у крові, є тонізуючим засобом, який не підвищує артеріальний тиск, має м’яко виражений седативний ефект, та ін. Такий спектр властивостей обумовлений хімічним складом коріння петрових батогів. Містять інулін, холін, пектин, інтибін, ефірну олію, вітаміни, мікроелементи, дубильні, гіркі й смолисті речовини, ін. У аптечних закладах можна придбати лікарську сировину – подрібнені корені цикорію, які застосовується як дієтична добавка до раціону харчування у вигляді відварів і настоїв.
За легендою апостол Петро стебла рослини використовував як батіжок для своїх овечок. Ще за одним переказом, петрові батоги – це очі дівчини, що виглядали милого з далекого полону. Дивилася-дивилася вдалечінь дівчина та й очі стомилися, закрилися. А й справді, чашечки квіток наче стомлюються й закриваються о 10–11 годині. У похмуру погоду й на дощ квітки не розкриваються. На перший погляд така скромна рослина, яка у своїх квіточках відображає небесну блакить неба, має стільки цікавих особливостей.
Лариса ТАРАСЕНКО, завідувачка відділу Музей природи Приостер’я НКМ ім. І.Спаського
Джерело: Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
