Як боляче навіки прощатися. Усвідомлювати всю суть слова “ніколи”. Востаннє дивитися на людину, душа якої вже в інших світах… В тисячний раз ставити собі в голові запитання “чому???”, бо не розумієш, за що таке горе рідним, чому це молоде житття обірване ненависним ворогом.
Олександр Біленко. Навіки Герой. Бо віддав найцінніше, за наше завтра.
Сьогодні, 16 серпня, Ніжин провів захисника в останню путь.
Ця дорога була короткою. але сповненою безмежного горя: оберемки квітів, сльози і голосіння матері, яке розривало серце…
Олександр народився 14 травня 1998 року в Ніжині. Навчався у ЗОШ №1. Захоплювався футболом.
Навчався в Ніжинському агротехнічному коледжі, далі – в «Ніжинському агротехнічному інституті».
У жовтні 2020 року був призваний на строкову службу, де відразу ж підписав контракт із ЗСУ.
Захищав нас на Донбасі. Отримав спеціальність оператора БПЛА, а цього року – сапера.
Загинув наш Герой 11 серпня 2024 року в ході бойових дій у Курській області.
Ми говоримо, що Герої не вмирають. На жаль… Це не так. Вмирають. Їх вбиває ворог. І мати ніколи більше в цьому житті не обійме сина, а дружина – коханого чоловіка. Це біль на все життя. Це ненависть до ворога, яку ми передамо нашим дітям.
Щирі співчуття рідним та близьким Героя…
Олександрові – вічна пам’ять та Царство Небесне…
