Кровопролитна російсько-українська війна триває вже одинадцятий рік, збираючи свої страшні жнива із людських життів та зруйнованих доль. Не залишилося в Україні жодного найменшого населеного пункту, де б війна не принесла горя, забравши життя оборонців державної незалежності, суверенітету, цілісності України. На вівтар Української державності поклали свої життя десять молодих людей, мешканців/уродженців Батуринської об’єднаної територіальної громади, одна з яких – жінка.
Першим кроком Національного заповідника «Гетьманська столиця» у царині вшанування пам’яті захисників України ще у 2015 році було створення стаціонарної виставки «Герої не вмирають» про загиблих Бахмацького району. Один з них, уродженець села Матіївка Олександр Ровний, поклав свою голову ще у жовтні 2014 року на Луганщині. Воїну було лише 22 роки.
З початком повномасштабного вторгнення рашистських військ в Україну батуринці добровільно, як і більшість українців, пішли на захист держави від страшного ворога. Згадаймо сьогодні імена тих, хто віддав своє життя за вільну Україну, за нас із вами. Часто ще на старті долаючи перешкоди, наполягаючи, обираючи саме ту бригаду чи рід військ, в яких бажали служити.
Одним з перших добровільно, залишивши вдома трьох малих дітей, пішов на їх захист батуринець Андрій Романов. Того самого страшного дня, 24 лютого він прийняв присягу на вірність Україні прямо у дворі ТЦК, діставшись туди із труднощами, ставши свідком танкового бою по дорозі до Ніжина. 26 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Кліщіївка Донецької області Андрій загинув.
Добровільно, в перший же день вторгнення дістався до другого відділу Ніжинського РТЦК та СП Григорій Ситник, де отримав відмову в призові з причини поважного віку. Тоді він прийняв рішення іти пішки до Ніжина і все ж наполіг на призові. Донька та онуки не діждалися дідуся з фронту.
Вірний присязі патрульного поліцейського, Ігор Кушніренко не розгубився в сумбурних обставинах перших днів війни. Відправивши дружину з новонародженою донечкою Златою із палаючого Чернігова, залишився на захисті міста. Безжальна сліпа куля обірвала життя чоловіка в розквіті сил.
Двічі брали участь у бойових діях на Донбасі, починаючи ще 2015 і 2016 років Руслан Сергієнко і Олексій Передерій, отримували вогнепальні та уламкові поранення. Пройшовши реабілітацію, знову повернулися до військової служби із захисту кордонів і територіальної цілісності держави.
Особливо відчайдушно тендітна Валентина Водала-Топішко прагнула не лише прислужитися справі визволення України, але й досягти високої мети – отримати вищу військову освіту, стати офіцером. Вона відклала улюблені зайняття – вишивання, квітникарство, садівництво, кулінарію – на мирний час, коли Україна буде звільнена від московської навали. Сиротою залишилася її маленька донька Альбіна.
Залишив вдома улюблену гітару, мрії про спортивний мотоцикл і 22-річний Віктор Борисенков та пішов на визвольну війну, підписавши контракт із
Збройними силами України. Не судилося матері Світлані постелити йому весільний рушник та дочекатися онуків…
Максим Летик в мирному житті був зварювальником. Так і не встиг зробити ремонт у придбаній хатині у селі Обмачів, відбудувати сімейне гніздечко для своєї родини, малих донечок… Всі їхні мрії розбила клята війна, яку розв’язав знахабнілий сусід-злочинець.
Артем Маслак ще з перших днів війни прагнув служити у легендарній бригаді «Азов», проявив наполегливість, був призваний саме до цього підрозділу, і воював в його рядах, загинувши на полі бою, як герой, будучи вірним присязі.
Національний заповідник «Гетьманська столиця» продовжує взяту на себе місію вшанування пам’яті загиблих в російсько-українській війні. У 2022 році у церкві Воскресіння Господнього на Цитаделі колективом закладу було створено постійну виставку «Герої нескореної України». На жаль, впродовж останніх двох з половиною років ми змушені були поповнювати її із зрозумілих причин. Наразі ми підготували оновлену концепцію виставки «Герої нескореної України» із використанням сучасних технологій, а саме зчитування інформації через QR-коди. У непростому завданні вшанування пам’яті полеглих та популяризації їх подвижницьких вчинків, нам дієво допомагали родичі загиблих, їхні командири та побратими. Ми вдячні кожному, хто попри біль втрати, по гарячих слідах надавав інформацію про полеглих, їхні документи, світлини, особисті речі тощо, такі необхідні для створення експозицій, виставок, у тому числі відео-сюжетів для YouTube-каналу заповідника. Щороку, 29 серпня, у День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, заповідник проводить публічні заходи із вшанування Героїв, а також систематично бере участь у позамузейних заходах, які стосуються теми меморіалізації постатей полеглих захисників України. Цьогоріч на Цитаделі Батуринської фортеці відбудеться відкриття оновленої виставки.
Гідно представляючи загалу приклади жертовності наших дорогих Воїнів, вшановуючи їх імена, заповідник дієво долучається до справи збереження національної пам’яті і виховання патріотизму у підростаючого покоління. Запрошуємо до Батурина всіх читачів нашого видання вклонитися пам’яті загиблих Героїв, запалити свічку пам’яті за їх упокій.
Наталія Сердюк, наукова співробітниця Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Джерело: Біла Хата
