В останній день літа, 31 серпня, пішла в засвіти ніжинський хірург Людмила Омел’янівна Гайдук. Попрощалися з цією Людиною з Великої літери 1 вересня. Лікарці було 72 років.
Майже всі роки роботи в ніжинській лікарні – єдина жінка-хірург. Обрала цю професію свідомо, за покликом душі.
Про Людмилу Омел’янівну говорять, що вона не жила – горіла професією 24/7.
“Людина з великої літери, яка ангельськими крилами оберігала всіх довкола: і своїх пацієнтів, і всіх рідних. Це Лікар за покликом душі й серця, – пише про лікаря ніжинка Людмила Коткова. – За 40 років врятувала тисячі життів…
Інакше вона не вміла. Так вихована з дитинства батьками-освітянами. Мала не лише червоний диплом медінституту, а вроджений аристократизм духу, інтелігентність в усьому. Горіла своєю справою – і цим вогнем запалювала інших”.
«Золоте правило лікаря – не боятися ставити під сумнів діагноз, радитися з колегами і не сприймати свої помилки як особисте приниження», – так говорила пані Людмила.
Людмила Гайдук з колежанками
Людмила Гайдук із дитинства цікавилася медициною. Батько, повернувшись із фронту, умів надавати першу необхідну допомогу. Одного разу навіть сам у домашніх умовах прооперував Людмилі гематому. Цей випадок її вразив, адже дівчинка завжди співчувала хворим, їхнім родичам і мріяла допомагати людям.
У 70-х рр. минулого століття професія лікаря вважалася чоловічою. У ті часи велику увагу звертали на виховання лікарів та військових, серед яких було небагато жінок. До того ж, жінка у війську не служила, тому пріоритет серед «чоловічих» професій був за хлопцями-однолітками. «Знає чи не знає, – розповідає з власного досвіду Людмила Омелянівна, – а військова форма ефектний вигляд має, тому й без проблем приймали до вузу».
Маючи наполегливу вдачу та велику мрію, Людмила Омелянівна після школи влаштувалася працювати в лікарню санітаркою, доглядала за хворими, спостерігала за роботою лікарів. З третьої спроби дівчині вдалося вступити до Чернівецького медінституту на лікувальний факультет. Під час навчання у виші Людмила Омелянівна продовжує чергувати в хірургії та наполегливо вчиться. Після третього курсу обирає своєю спеціалізацією хірургію. Серед десяти студентів, які мріяли стати лікарями-хірургами, було вісім чоловіків та дві жінки.
Людмила Гайдук із колегами
Коли молоду жінку-хірурга направили проходити інтернатуру до Ніжинської міської лікарні, їй доводилося чути різне й в очі й позаочі: мовляв, жіночка з хірургії швидко піде – не витримає. Але Людмила Омелянівна не пішла, усе життя присвятила роботі, більше того – завоювала авторитет не тільки серед хворих, але й серед своїх колег-чоловіків.
Професія лікарки вимагає енергії й часу. «Іноді буває, що хтось із домашніх скаржиться, мовляв, тебе вдома сутками нема! – розповідала Людмила Омелянівна. – Але я кажу: ну ви ж знаєте, яка в мене робота! І всі розмови припиняються. Взагалі моя родина ставиться з розумінням, підтримує. Їм бувало тяжко, адже третину свого життя я присвячувала роботі, а сім’я мусила ці роки вправлятися без мене. Для мене лікарня – це вже мій дім».
Людмила Омелянівна пам’ятала майже всіх своїх хворих, і її хворі не забували – часто підходили на вулиці, віталися. Здоров’я – найдорожче для людини, і лікарю часто доводиться боротися за людське життя, відчуваючи відповідальність.
«Ми не боги, – завжди говорила Людмила Омелянівна, – іноді бачиш такі випадки, де медицина безсила, хоча робиш усе можливе, аби врятувати життя. А коли втрачаєш людину, закрадаються думки, що, можливо, не все зробила. Думаєш, прокручуєш у голові історію хвороби».
Людмила Гайдук завжди говорила, що треба не боятися звертатися за порадою до колег, прислухатися до чужої думки, ставити під сумнів діагноз, який поставила сама.
«Хірург відрізняється від інших лікарів тим, що мало говорить, – підсумовувала Людмила Омелянівна. – Узагалі, щоб бути лікарем, треба вміти поставити на перше місце людину, хворого, а вже потім думати про власні проблеми».
Ось такою була ця світла людина, тендітна й, водночас, така сильна.
Нехай душа Людмили Омель’янівни знайде вічний спокій, а пам’ять про неї буде світлою і чистою!
У статті використані матеріали з сайту povaha.org.ua
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
