Юрій Заворотній. Ще одне ім’я Героя навіки вписане в історію боротьби нашого народу.
Вписане болем і кров’ю, бо Захисник віддав найдорожче за нас з вами.
Сьогодні Ніжин знову плакав і прощався. Уже і літо змінила осінь, каштани починають потроху сипати жовте листя, а Гоголівська знову проводжала Героя.
Сум, біль, тиха молитва, оберемки квітів.
Поховали Воїна Юрія на Алеї Слави.
Вічна пам’ять Герою…
Герої вмирають… І тихо відходять, Мов ранішні зорі в туманній імлі…
Герої вмирають… Про них так говорять Лиш ті, кому стерпно без них на землі.
Герої вмирають… Скажіть це дитині, Що тата чекає уже котрий рік.
Скажіть, що не так це, змарнілій дружині, Яку удовою лишив чоловік.
Скажіть про це матері, батьку скажіть це…
– Вони не повірять, що син їх не вмер!..
Бо сходить й заходить у вікна їх сонце…
Але ж не вертається син дотепер…
Скажіть про це мріям, які не здійснились,
Словам, що не сказані будуть в віках,
Вершинам, які ними не підкорились,
Книжкам непрочитаним на стелажах.
Скажіть це зорі, яку ті не відкриють,
І пісні скажіть, яку ті не складуть.
Скажіть побратимам, яких не прикриють,
І ті вслід за ними відправляться в путь…
Скажіть це без них обіднілому світу – І він вам мовчанням на це відповість.
Скажіть про це їх ненародженим дітям… Скажіть же! Скажіть же нам цю благовість!..
…Отож не кажіть, що вони не вмирають!.. Вмирають, ще й як… І до неба ідуть.
І тільки як чин їх ЩОДНЯ пам’ятають – Тоді вони тільки між вами живуть.
Вірш Валентини Матвіїв 14.05.2022
