16 вересня ми завітали на гостину до носівчанки Марії Кирилівни Шовкун, яка нещодавно відсвяткувала свій поважний 104-й ювілей!
Жінка Легенда, партизанка, учасниця партизанського об`єднання «За Батьківщину», учасник, інвалід війни I групи, вчитель історії з понад 50-річним стажем, чудова, розумна, юморна, надзвичайно освітчена жінка. Хоч і прожила не легке життя та не втратила оптимізму, радіє кожному дню і кожній зустрічі. Спілкуватись з нею одне задоволення – слухала б і слухала про давні буремні роки, про життя і про війну, про голод і холод, ніби читаєш енциклопедію і уявляєш кожну ситуацію, про яку говорить ювілярка. Цінують і шанують Марію Кирилівну, вже пройшло п’ять днів після дня народження, а вітання шлють і шлють з усіх усюд, і не вщухає гамір в хаті, йдуть вдячні учні вітати свою «золоту» вчительку.
Марія народилась на хуторі Вила Калинівської сільської ради, Лосинівського району Чернігівської області 11 вересня 1920 року у багатодітній сім`ї в якій було 10 дітей. Вона була найменша, з старшою сестрою різниця у 21 рік. Троє дітей померли ще маленькими, а семеро залишилось. В хуторі було 27 хат, фактично одна вулиця. Школи, церкви, лікаря в хуторі не було.
Рано, років з чотирьох Марія навчилася читати, адже батько був грамотним, закінчив церковно-приходську школу і навчив доньку.
Батько мав багато землі, займався хліборобством. Мама дуже гарно вишивала і свої роботи продавала. За гроші виручені від продажу вишивок придбали ще землі. Так і жили. Завжди в хаті на столі були Біблія і «Кобзар» Тараса Шевченка, перше, що вивчила був «Заповіт», а зараз знає на пам`ять пів «Кобзаря». Дуже любить Шевченка і своїм учням також прививали любов і шану до Кобзаря». В перший клас не ходила, але дуже хотіла, тому в 9 років почала сама ходити полем 3км до калинівки у початкову школу. Потім сім`я переїхала у 1932 році у Олександрівку, де Марія закінчила початкову школу. Але все ж таки довелось покинути школу, бо до найближчої було 6 км. І Марія три роки відпрацьовувала мамину норму ланкової на буряках з невісткою. У невістки норма 0.50 га, а в мами 0.25 га.
Двох братів заарештували відправили у заслання. Але у 1934 році він повертається і починає працювати вчителем у селі Кобижча і щоб менша сестра мала змогу закінчити школу, забирає її до себе.
Після закінчення сьомого класу поступила у Прилуцький педагогічний технікум. Після технікуму поїхала вчителювати у молодших класах у село Веркіївку (тоді) зараз Вертіївка Ніжинського району. Працювала у початковій школі, потім поїхала на курси підвищення кваліфікації і після викладала історію в середній школі. Але приїхавши після навчального року додому і почалась війна. Померла мама .
Коли зайшли в село Олександрівну німецькі карателі Марію попередили, щоб тікала, бо її внесли в список на розстріл. І вона діждавшись вечора втекла, а батько залишився. Потім вона дізналася, що його розстріляли, а хату спалили. Брата Колю, який був головою сільської ради німці арештували і закатували в Чернігові в гестапо. Другий брат загинув на війні. Коли проживала у степових Хуторах познайомилась з партизанами і стала у них зв`язковою.
Після війни працювала в Кобижчі вчителькою, де і познайомилась з майбутнім чоловіком. Потім чоловік отримав призначення на роботу в місто Носівка і молода сім`я переїхала і залишилась проживати.
Марія Кирилівна втратила через хворобу двох дітей, потім захворів чоловік і рік пролежав у лікарні, йому зробили серйозну операцію. Після одужання повернувся додому в сім`ї народилась довгоочікувана донечка Іра.
50 років і 9 місяців пропрацювала вчителем у школі, тисячі вдячних учнів. З теплотою, повагою, щирою вдячністю і любов`ю говорять про неї її учні.
Про своє довголіття Марія Кирилівна говорить: – Нічого особливого в цьому немає, просто це у мене генетично, моя бабуся дожила майже до 100 років, і я живу і бажаю всім, дожити до мого віку.
Спілкувалась Марина Ігнатенко
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
