Блискуча військова операція Збройних Сил України в Курській області стала повною несподіванкою для росіян та приголомшила їх. Адже вперше підрозділи ЗСУ успішно зайшли на територію держави-агресорки, захопивши досить значну територію. Очевидець усіх цих подій – речник оперативно-тактичного угрупування (ОТУ) «Сіверськ», полковник Вадим Мисник.
– Вадиме, читачі активно цікавляться подіями на Курщині. Це – просто неймовірно! Я ж багато спілкуюся з різними людьми, не лише в Україні, а й за кордоном, і вже пересвідчився, що ситуація в Курській області росії викликає величезний резонанс буквально в усьому світі. Причому загалом люди це сприймають позитивно, з розумінням.
– Що ж, це – добре! Яка причина військової операції ЗСУ в Курській області? Все наше прикордоння – Чернігівщина та Сумщина – вже третій рік потерпає від жорстоких обстрілів рашистів, які буквально тероризують мирних мешканців. Гинуть жителі, руйнуються будівлі. Тобто прикордоння немилосердно стирається з лиця землі. І все це відбувається щодоби. На жаль, ми тут маємо величезний кордон із росією – понад 950 кілометрів. Майже тисячу!.. І змушені утримувати значні сили, щоб захистити Україну. Звісно, ці підрозділи неабияк знадобилися б нам на Донбасі чи на Півдні.
Проводиться евакуація населення. Вороги постійно загрожують ще одним наступом, як вони це спробували зробити на Харківщині, де ЗСУ зуміли героїчно зупинити ненависну російську орду. Окупанти не раз гучно, хвалькувато заявляли, що не залишать Сумщину в спокої, доки не загарбають її. Навесні цього року російське угрупування «Північ» (це Брянська, Курська і Білгородська області, а командує там генерал Лапін) почало посилюватися новими військовими підрозділами.
А наш обласний центр Суми знаходиться всього за 35 кілометрів від російського кордону. До речі, цей напрям (через районне російське місто Суджа) використовувався в лютому 2022 року під час повномасштабного вторгнення. Також дуже важливо, що загарбники змушені переводити під Курщину деякі свої бойові підрозділи з Донбасу…
Власне, це й стало причинами Курської операції. Звісно, все проводилося в цілковитій таємниці. Вороги взагалі нічого не знали, тож були шоковані та приголомшені такими подіями. Вони просто не очікували такого. Не вірили, що це станеться.
– А як же ЗСУ так блискавично вдалося прорвати оборону?
– Відбулася, без перебільшення, блискуча взаємодія наших підрозділів із використанням новітніх військово-технічних розробок, вдалих сучасних тактичних прийомів ведення таких бойових дій і бойового досвіду наших українських воїнів. Все це й дало такі чудові результати – з перших днів проведення спецоперації.
Адже збройні сили росії фактично зганьбилися перед усім світом – банально проґавили наступ наших ЗСУ!
– Яку ж територію Курщини вдалося захопити Збройним Силам України?
– Понад 1300 квадратних кілометрів, близько ста населених пунктів. Це – станом на сьогодні. Наразі ця військова спецоперація триває, й наші сили оборони самовіддано виконують бойові завдання, поставлені командуванням.
– Ви постійно спілкуєтеся з нашими бійцями, що вони думають із цього приводу?
– Українські військові відчувають піднесення і гордість, що їм вдалося здійснити замислене. Вони вперше зайшли на територію держави-агресорки, ядерної країни, збройні сили якої вважалися чи не найпотужнішими в світі. ЗСУ продемонстрували свій могутній потенціал, здатність проводити і такі наступальні операції безпосередньо на території начебто «непереможної» росії.
Власне, ми вже прогнали цих загарбників із Чернігівщини, Київщини, Сумщини, Миколаївщини, звільнили Харківщину, Херсон та Правобережну Херсонщину, острів Зміїний… Хоча ми чітко розуміємо, проти кого воюємо і який військовий потенціал все ще має росія, й плюс їхні велетенські людські ресурси.
До речі, на Курщині у росіян оборона була. Вони там мінували, а ще зводили власні фортифікації. Крім строковиків, прикордонників, підрозділів «Ахмату» (це – кадирівські батальйони), там знаходилася бригада морської піхоти. Були й інші бойові підрозділи, цілком здатні проводити наступальні операції.
Тож, беручи під повний контроль місто Суджа, ЗСУ вибивали рашистів із деяких будинків. Реально – обстріляли артилерією буквально три-чотири будівлі. І все. Ніяких масових обстрілів від українських військових не було. Наголошую на цьому, бо нині брехливі російські пропагандисти намагаються створювати міфи про надзвичайну жорстокість «укробандерівців», як вони називають наших бійців. Проте все це – лише безглузді вигадки кремлівських посіпак.
– Ви спілкувалися з місцевими мешканцями – росіянами?
– Так, постійно, дуже багато – і в місті Суджа, і в навколишніх селах. Перша реакція – вони взагалі не зрозуміли, що відбувається. Тамтешня влада жодної евакуації не проводила. Від’їхали тільки два невеликих автобуси – з чиновниками та бізнесменами. А на простих жителів можновладці буквально наплювали.
– Скільки всього жителів там було?
– Вісім тисяч… А нині залишилися, в основному, люди похилого віку або з інвалідністю, котрі потребують допомоги. І цим також займаються ЗСУ. Пам’ятаю перше спілкування з місцевими дідусями та бабусями. Ми у них запитуємо: «Скажіть, будь ласка, у Вас є що їсти?». Вони нам відповідають: «А що Вам треба?». Ми пояснюємо: «Ні, нам нічого не потрібно. Маємо достатньо… Ми просто цікавимося у Вас, чим можемо Вам допомогти? Що Вам необхідно?» Можете собі уявити, як вони здивувалися, почувши отаке!.. Бо їм же щодня роками «промивали» мозки, що «укробандерівці» люто катують і вбивають кожного, хто просто спілкується російською мовою. Однак наразі прийшли спокійні, ввічливі, культурні, чуйні українські військові.
– І наші бійці їм раптом пропонують допомогу!
– Авжеж. Справді, турбуються, говорять з ними людяно та по-доброму. Звісно, вони були неймовірно здивовані, бо зовсім не чекали такого, навпаки дуже боялися… У них же невдовзі зникли світло, вода, зв’язок… – так, як це сталося під час жахливого ворожого наступу на Чернігів. Російським воякам абсолютно все одно – вони заходилися щодоби нещадно гатити артилерією, КАБами по своїй території, бо їм начхати на загибель своїх мешканців. Тому Курську область зараз несамовито руйнують рашисти, а не українці.
На Чернігівщині був потужний партизанський рух. А от від місцевого населення на Курщині жодного опору не було. Ми обліковували мешканців – для того, щоб їх підтримати, знати їхні потреби. Адже старих, немічних і хворих людей, з інвалідністю буквально кинули напризволяще. Вони просто отак лежали і вмирали…
Тому ми одразу організували доставку їжі та медикаментів, наші лікарі там оглядали недужих. Щоб з голоду ніхто не помер і було належне медичне забезпечення. Була створена наша військова комендатура, котра стежить за порядком, щоб не відбувалося мародерства. Тож ми мешканців охороняємо. Українська армія повністю дотримується міжнародного гуманітарного права, звичаїв війни. Ми не воюємо з мирними жителями, на відміну від російських окупантів.
Різниця – кардинальна! Адже люті рашисти на загарбаних українських землях постійно вбивають, катують, ґвалтують та грабують мешканців. Вони поводяться, як садисти та нелюди. Натомість українські військові – шляхетні та порядні. До речі, цікаво, що на Курщині жителі в основному говорять суржиком – вони цілком розуміють українську мову. Тому ми там розмовляємо рідною, українською. Взагалі, у багатьох місцевих мешканців є родичі в Україні. Проте з 2014 року спілкування з близькими майже немає – війна внесло свої корективи…
– Що тамтешні росіяни говорять про війну?
– Вони дуже мало знають про те, що відбувається в Україні. Російські пропагандисти щодня, зранку й до вечора, роблять свою чорну справу – розповсюджують брехню. Крім цього, зараз кремль проводить дуже жорстку політику щодо всіх, хто наважується публічно висловлювати власну думку – їх нещадно карають, звільняють із роботи, запроторюють до в’язниці. Все це нагадує сталінські репресії. Тому люди там узагалі залякані, вони бояться відверто розмовляти навіть із колегами, з сусідами, своїми родичами, близькими. А раптом хтось виявиться «стукачем» ФСБ?! А «стукачів» там, у росії, – море, буквально на кожному кроці!
Ми, звісно, показали місцевим жителям на Курщині фотографії з Бучі, Ягідного, Ірпеня… Розповіли про організовані рашистами катівні, справжні концтабори. Говорили про те, що путін коїть пекло на землі. Пояснювали, що нам, українцям, не потрібні чужі землі, але ми хочемо жити вільно на власній землі. Бо українці – миролюбні, працьовиті та доброзичливі люди. Ми – цивілізовані, не вандали, на відміну від російських посіпак. А на Курщину ми прийшли для того, щоб рашисти забралися з нашої України.
пам’ятник Леніну своїм ФПВ дроном
Ми принципово не чіпаємо їхніх пам’ятників, меморіальних дощок. У них у головах – «каша», безлад, і така ж «каша» – навкруги: є пам’ятки, котрі збереглися ще з царських часів, багато більшовицької, радянської символіки, є й сучасні російські пам’ятники… Ми, зокрема, бачили меморіальні дошки загиблих у Чечні, в Україні. Проте не руйнували їх.
Деякі мешканці натякають, що від російської влади не бачили такого людяного ставлення, як від українських бійців. Однак загалом, ще раз кажу, вони – перелякані, відвикли говорити відверто, те, що думають насправді. Це – наслідки жахливої путінської диктатури, яка триває десятиліттями. Людей поступово перетворюють на безвільних, зацькованих рабів, які навіть власної тіні бояться!
– А у вас є офіційні дані, скільки обстрілів Курської області рашисти здійснили загалом за місяць?
– Так, 2888 обстрілів. КАБами – 961… Рашисти зруйнували школи, дитсадки, чудовий льодовий палац, лікарню, пожежну частину, військкомат, банківські установи… Тобто можете собі уявити, що вони накоїли на своїй землі! До речі, мирні жителі ніяк не можуть зрозуміти: чому російські вояки по них так страшно, жорстоко, нещадно стріляють?! Місто Суджа фактично знищується… Всі мешканці кажуть, що вони – проти цієї війни, хочуть миру. Але, додають, що це – політика, а вони в політику не втручаються, бо люди маленькі. Тому як путін скаже, так і буде!..
Зараз триває процес відновлення водопостачання
Російська молодь, котра постійно користується Інтернетом, розуміється краще. Дехто не проти взагалі емігрувати з росії, зокрема в Україну. Тож, якщо їм дозволять, вони цілком згодні переїхати сюди. Тому що хочуть жити у вільній державі, де немає ненависного путінського режиму, де поважають загальнолюдські, європейські цінності. Дехто розуміє: коли українська армія залишить Курщину, жителі, які вже дізналися правду, стануть небажаними свідками… Тобто до них потім можуть застосувати репресії!
– Закордонні ЗМІ отримують із Курщини об’єктивну інформацію від українців?
– Взагалі, у кремлі бісяться, коли за кордон надходить об’єктивна, правдива інформація. Однак ми постійно спростовуємо брехливі російські фейки і, як тільки можемо, розповідаємо світові правду про цю війну, про злочини рашистів.
Раніше, до нашої спецоперації в Курській області, тут було 11 тисяч російських військових, а зараз – 30 тисяч. Тобто різниця – відчутна. Отже, ми істотно відтягуємо російські війська. Та й створили прецедент – воюємо вже на території загарбників і таким чином гідно боронимо незалежну Україну. Безперечно, ця спецоперація Збройних Сил України на Курщині неодмінно увійде в історію.
Спілкувався Сергій ДЗЮБА
Джерело: Чернігівщина
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
