56-річний Сергій Адаменко з села Мрин займається одним з найдавніших ремеслом – лозоплетінням. Вечорами з його рук вправно виходять справжні витвори декоративно-ужиткового мистецтва: корзини і корзинки, кошики, верейки, козубки, дровітнички та інше. Займається цим ремеслом давно, адже успадкував його від батька. З дитинства бачив як батько виплітав різні вироби і вчився все робити і сам. Свій перший виріб з лози виплів рано, йому це завжди було до вподоби. Займається і зараз з задоволенням.
Найважче у цій справі знайти і заготовити матеріал для роботи, а потім руки вправно роблять все самі. Для заготівлі лози у Сергія є помічник – мотоцикл. Ним він і возить заготовлений матеріал. Зібраний матеріал майстер сортує. Адже для різних елементів виробів необхідна певна товщина та довжина. Але лозу не очищає, як деякі. Використовує її у натуральному вигляді. Матеріал необхідно використати протягом двох місяців, поки лоза не висохла. Потім з неї вже нічого не сплетеш.
Сергій майстер на всі руки – народний умілець, адже займається не тільки лозоплетінням, а виготовляє різні вироби з дерева, які вкрай потрібні в повсякденному житті в селі: коссє, березові віники, держаки, дерев`яні граблі, ручки до молотків, топорища, тощо. А ще сам виготовляє і знаряддя праці для обробки городів та клумб – сапи. Наробивши, наплівши різних виробів вивозить на місцевий базар та й продає односельчанам, їдуть до його і з сусідніх сіл. В селі майстра знають і поважають, тому його вироби розходяться швидко. Багато виробів, особливо з лозоплетіння Сергій роздаровує родичам та сусідам. Одна з сусідок нам похвалилась, що на кожне свято 8 березня має подарунок – корзину.
Сергія Адаменко корінний мринчанин, працює кочегаром у Мринському ліцеї, а вже вечорами займається улюбленою справою. За три години кропіткої робити – красується маленька красива, дитяча корзинка, для великої треба більше часу, але довгими зимовими вечорами часу вистачає за роботою і не помічає, як на годиннику вже північ. За зиму виплітає більше ста штук, а за літо все розпродує. Їдуть до Сергія і із замовленнями, адже в селі такий майстер на вагу золота, важко зараз знайти умільця,який займається таким ремеслом.
Його вироби з лози служать у побуті багатьом односельцям, і не лише їм. Він і сам не обходиться без них у домогосподарстві. Завжди має кілька десятків готових корзин, якщо комусь раптом знадобляться. Стверджує, якщо експлуатувати ці вироби правильно, вони можуть служити вічно. Головне не залишати мокнути під дощем, а то виріб з лози швидко зіпсується. І ще таким виробам загрожують миші. Якщо ж правильно зберігати то вони служитимуть довго.
Не втримались і я, адже дуже вже гарні вироби і купила у майстра дві корзини, маленьку для донечки і більшу для себе, буде з чим ходити по гриби.
Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел, вид декоративно-ужиткового мистецтва, це виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різного еластичного сировини, одне з найдавніших ремесел. Плетіння в Україні виникало в районах річок, водойм, де росло багато природного матеріалу, та була необхідність в плетених виробах. Це й предмети побутового вжитку, й рибальське начиння, і плетені капкани для дичини, кошики для овочів, фруктів, грибів. Рівень майстерності, якості і міцності виробів залежали від техніки опанування майстра ремеслом. Залежно від матеріалу, художнє плетіння поділяють на лозоплетіння, рогозоплетіння та плетення соломкою. Кожний з цих видів має свої художні особливості. Лоза – найпоширеніший матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм. Плетені вироби з лози відносились до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри.
Найбільше значення цього ремесла в тому, що воно забезпечувало потреби повсякденного життя багатьох поколінь. З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики.
І зараз лозоплетіння і вироби з лози мають не аби яку популярність, але на жаль майстрів мало. Біда, що немає кому передавати їм досвід. Це засмучує і означає, що колись це ремесло може взагалі зникнути.
Якщо у вашому населеному пункті є такий майстер – вам дуже пощастило, адже завжди доступні такі необхідні у господарстві речі.
Марина Ігнатенко
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
