Євген Жарінов – людина добре знана в мистецьких колах не тільки Ніжина і Чернігівщини, а й далеко за межами нашої країни. Людина, яка незважаючи на вроджену інвалідність, досягла успіху і визнання, займаючись улюбленою справою.
(повну версію інтерв’ю дивіться на нашому Ютуб-каналі)
Свою хворобу, через яку Євген має, як зараз кажуть, «обмежені можливості», він успадкував від батька: від народження у нього інвалідність 1-ї групи по зору. Через це не міг навчатись у звичайній школі і вже з самого дитинства був відірваний від сім’ї та соціуму. Інклюзивних класів в тогочасних школах не було, – навчальний заклад для таких дітей був на той час був тільки в Чернігові, тож 6 днів на тиждень хлопець жив в інтернаті разом з такими ж слабкозорими дітьми, приїжджаючи додому тільки інколи на вихідні та канікули.
Євген розповідає, що після інтернату, коли ти живеш в закритому середовищі серед людей, які мають такі ж вади, як і в тебе, адаптуватись до соціуму досить важко. Незважаючи на те, що в інтернаті він мав багато друзів, з якими спілкується і по цей день, наш співрозмовник радий, що в наш час діти з особливими освітніми потребами завдяки інклюзивній освіті мають можливість рости і навчатись в звичайному соціумі, поряд з рідними людьми, знаходити друзів, переймати моделі поведінки.
Євген не дуже любить говорити про інтернат і про свою ваду, не хоче, щоб його жаліли, адже він є повноцінним членом суспільства, який до того ж завдяки власному таланту та працелюбству досягнув немало. Наш співрозмовник зумів втілити в життя дитячу мрію – став музикантом, аранжувальником і композитором, якого знають і поважають усі, хто знайомий з його творчістю.
Музику Євген любив завжди, скільки себе пам’ятає, спочатку вчився грати сам, на слух, потім здобув мистецьку освіту, і все своє життя працює, розвивається, вдосконалює свій природній талант і навіть експериментує в різних жанрах.
Ще з шкільного дитинства почав брати участь в різних концертах та заходах. Вчителі, помітивши у хлопця талант, як могли сприяли його розвитку.
З теплотою згадує Євген своїх педагогів та наставників з Ніжинського училища культури (зараз коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької): Михайла Базара, Михайла Близнюка, Івана Синицю та багатьох інших. Згадує поїздки та гастролі з Ніжинськими творчими колективами, в яких не тільки шліфував свій професіоналізм, а й знайшов справжніх друзів.
На момент закінчення навчання Женя став вже відомим в Україні та за її межами сопілкарем, лауреатом та переможцем багатьох фестивалів і конкурсів. А потім і членом журі на таких заходах.
Він вміє грати на багатьох музичних інструментах та колекціонує їх. Це переважно українські народні духові інструменти: сопілка – це основний інструмент, дводенцівка (або як її ще називають джоломига), тилинка, ріжок, кавал (є в колекції болгарський і молдавський кавали), дримба. Але останнім часом Євген перевагу відає грі на гармоніці. В його колекції таких інструментів аж чотири. Особлива гордість – гармоніка, подарована сином його вчителя Михайла Близнюка.
Після закінчення навчання, Євген працював і досі працює в Київському академічному театрі Українського фольклору “Берегиня”. Крім роботи в театрі є учасником досить відомих київських колективів «Рожаниця» та «Королівна», з якими і зараз веде активну концертну діяльність. Не забуває Євген і рідну Ніжинщину: грає з народним ансамблем троїстих музик «Перець» в Талалаївському будинку культури.
Крім того, що Євген – віртуозний музикант, він ще й майстерний аранжувальник та композитор. В його творчому доробку близько 12-ти власних творів.
Про те, що саме спонукало його зайнятись композиторством, Євген розповідає журналістам «Ніжинського вісника»:
– Композиторської освіти в мене нема, але так – я пишу власну музику та обробки до українських народних пісень. А починалось все так. В 2005 році на одному з фестивалів я почув гру одного з найвідоміших гармоністів України – Олександра Калінчука. І те, що я почув – перевернуло мій світ. Я раніше чув такі речі, як «Гопак», «Гречаники», «Бариню». А він такі варіації грав і настільки віртуозно, що мені навіть дивно стало – як так можна? І от, в 2010 році вже в досить зрілому віці я вирішив навчитись грати на гармоніці. Прийнявши таке рішення, я зіткнувся з такою проблемою, що мені нема в кого вчитись. Освоював прийоми гри, слухаючи виступи тих нечисленних гармоністів, що є в Україні, щось брав для себе з виступів закордонних музикантів. А потім, коли вже більш-менш почав грати, якась техніка почала з’являтись, то зіткнувся з проблемою, що репертуар для такого музичного інструмента, як гармоніка, досить обмежений. Авторські речі – потрібно або замовляти, або купувати, і не завжди така музика може бути тобі до душі, або ж є недосконалою в технічному плані. І я зрозумів, що я можу це робити сам, досвід обробки і аранжуваня музики я отримав ще в училищі, від Івана Івановича Синиці, який вчив мене цій всій справі і якого вже, на жаль, немає. Плюс власні обробки ми робили ще для колективу троїстих музик разом з Михайлом Близнюком та сольну програму з Михайлом Базаром. Тож досвід уже був. Тому я почав писати музику. Мені хотілось щось грати таке, що не грає ніхто. Не хочу, щоб до гармоніки відносились, як до примітивного інструмента. Тому я почав писати вальси, танго (одне з них має назву «Карантинне танго» бо написане було якраз в період пандемії), робити обробки українських народних пісень. Працюю зараз над новими творами.
Всього в своєму житті я досяг своїми руками, інструментом та здібностями, які дала мені природа. Я фінансово незалежний, придбав собі житло, допомагаю мамі і брату, бачив багато країн, спілкуюсь з цікавими творчими людьми. Багато планів та ідей, які хочеться реалізувати. Як і всі ми, чекаю перемоги та доначу на ЗСУ, беру участь у благодійних заходах. Читачам «Ніжинського вісника» хочу побажати одного – ніколи не опускайте руки, якщо доля десь щось у вас забрала, чимось обділила, то вона дає вам можливість проявити себе в іншому, особливо це стосується людей, які мають обмежені можливості через якусь хворобу чи травму. Ми самі творці власного життя – і я тому є прикладом.
Наталія РУЛЬОВА
Передрук статті без зазначення імені автора і прямого посилання на джерело є порушенням авторського права та тягне за собою відповідальність згідно законодавства.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
