Найперше, на що неможливо не звернути увагу, спілкуючись з цією родиною з села Кобижча, це їхні очі. Так-так, очі – блакитні бабусині й сірі онуків – неймовірно чисті, щирі, аж променисті. Так дивляться люди з добрими, відкритими серцями.
13-річний Арсеній Лахно та його 6-річний брат Віталій продають пиріжки, турботливо спечені їхнєю бабусею Любов’ю. Кошти, виручені від продажу, віддають кобижчанським волонтерам для потреб ЗСУ.
Стоять брати з своїм товаром на обочині дороги, біля сільського магазину, недалеко від дому. Місце для продажу волонтерам надала власниця магазину, Ніна Парубець, саме вона й зробила першу покупку – придбала два пиріжки, віддавши за них з власної ініціативи 500 гривень.
Вперше діти вийшли торгувати влітку, але цих хлопців не лякає ні дощ, ні сніг, ні пронизливий вітер, тому з настанням холодів свою допомогу не припинили. Односельці знають школярів і з задоволенням купують пухку здобу, тим самим донатять для захисників.
“Якби не вони, – обнімає бабуся своїх хлопчиків, – діла б не було, я вже б не пішла торгувати, а в них запитала: “Будете?”, “Аякже!”, – кажуть, аж очі загорілися. Мені ж допомогти хочеться синочкам (так Любов Павлівна називає українських військових, – авт.), крутила в голові: як? Пенсія мала, дуже не розженешся. Аж тут і спало на думку таке”.
Спочатку вартість за пиріжок була смішною – 10 грн, зараз – 20. Здачі за смаколик покупці ніколи не беруть. Усі зароблені кошти хлопці віддають бабусі, а Любов Павлівна передає їм волонтерам.
За кошти, які діти наторгували, зроблено чимало добра: придбано РЕБ в бригаду, де воює їхній дядько, багато разів хлопчики передали гроші волонтерам для виготовлення маскувальної сітки, відправляли з бабусею посилки з продуктами харчування військовим. “Ось буквально вчора передали нашим “Бджілкам” (волонтерська організація) 1000 грн та солодощі”, – розповідає бабуся.
“Смачні пиріжки пече бабуся?”, – запитую у хлопців. “Та звісно!, – обоє кивають головами. – І з яблуками, картоплею, сиром, м’ясом. Розлітаються аж бігом”.
Щоб наторгувати більше грошей, Арсеній та Віталик виносять “за прилавок” ще й домашню квасолю, груші та яблука – кобижчанці, знаючи, куди так наполегливо збирають хлопці, купують і це.
Нелегкі часи проживають наші діти. Їм випало на долю бачити війну… Але коли вона нарешті скінчиться, наші захисники виженуть ненависного ворога з України, ці дітки з впевненістю скажуть, що теж наближали нашу Перемогу.
Спілкувалася Валентина Пильник
Фото автора та з сімейного архіву родини Лахно
Передрук статті без зазначення імені автора і прямого (активного) посилання на джерело є порушенням авторського права та тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини