Лялька-мотанка з давніх-давен вважається оберегом української родини: раніше матері самостійно робили своїм дітям мотанки, щоб ті бавилися. Вважається, що саме така лялька – “посередник між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає”.
Прикметна деталь ляльки-мотанки – відсутність обличчя, тобто самого його образу: воно виступає швидше як символ, бо ще в давнину її творці були переконані, що ця іграшка має бути безликою. Мовляв, через обличчя в ляльку може увійти душа, і хто знає, якою вона буде: доброю чи лихою? Ляльки-мотанки, які на своєму обличчі мають хреста, вважаються берегинями. А взагалі-то, існує повір’я, що обличчя ляльці не можна малювати: вона не повинна бути схожою ні на кого, аби не завдати шкоди.
З Якою метою робили ляльку-мотанку?
Для того, щоб пішов дощ, якого чекає земля, чи навпаки. Ще люди були переконані, що за допомогою ляльки-мотанки можна було забрати від людини хворобу…
Ляльки-мотанки виготовляли майстрині для різних подій: якщо на весілля, то на голову їй чіпляли віночок із квітів, шили український одяг, а ще, обов’язково! – виробляли й пару, тобто до молодої й молодого… Коли робили велику ляльку, яка в руках тримала меншу, з вигляду дитинку, то це був знак на поповнення в родині.
В українських селах дівчат вчили робити ляльок-мотанок задовго до шлюбу, і разом із посагом вони приносили їх у чоловікову хату. У родині чоловіка дозволялося молодій дружині гратися мотанкою, щоб швидше з’явилися на світ здорові дітки. А з їх народженням ляльки віддавали малечі.
– Дуже важливий такий момент – лялька-мотанка не шиється, а робиться намотуванням, лише за допомогою ниток, стрічок, тканини. Раніше в Україні кожна дівчинка мала вміти робити цей оберіг, тому дівчата прагнули освоїти це мистецтво не гірше, ніж вишивання чи ткацтво. А взагалі-то, лялькарка повинна мати дужі руки, щоб мотати іграшку.
Цікаві факти із історії створення ляльки-мотанки.
Так, після прийняття християнства язичницька міфологія деякий період ще залишалася актуальною, тому що бура нерозривно пов’язана із природою. Це вплинуло на ляльку-іграшку, змінило її сюжетний зміст. Матеріалом для її виготовлення стали слугувати солома, трава, тканина, гілки дерев, глина, очерет тощо.
Народні ляльки з тканини – особливі. Образ молодої дівчини, жінки в деяких селах Полтавщини, Черкащини та Київщини символізує родючість і життя, тоді як в інших селах цих областей жив образ ляльки-матері. Перевага жіночих зображень над чоловічими пояснюється тим, що із жіночим образом здавна асоціювалися уявлення про богиню родючості, берегиню домашнього вогнища та захисницю.
Ляльки Наддніпрянщини своєрідні за способом виготовлення, складні за декоративною палітрою. Так, стародавні лялечки створювали, намотуючи шматочки тканин. Хрест на обличчі – символ райдуги, тому він робиться зазвичай із яскравих ниток. Обличчя – то солярний знак сонця. Всі вертикальні лінії – це чоловічий початок, горизонтальні – жіночий.
Ляльки Наддніпрянщини зазвичай мають обрядовий вигляд, вважають знавці народних звичаїв. Оскільки народні ляльки з тканини були невід’ємною частиною селянського побуту, пов’язаного з хліборобством та домашнім вогнищем, тому вони і в прадавні часи, і нині вважаються символом родючості, материнства, іншими словами – своєрідним оберегом. Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька – справжня родинна цінність, така собі посередниця між старшим і молодшим поколіннями, символ добробуту, родинного затишку та щастя. Можливо, лялька-мотанка захищає нас від і злих сил.
Джерело: Скарби України
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
