Шлях до театру для Людмили почався випадково. Її батько, Юрій Муквич – директор театру, запропонував доньці заспівати кілька пісень на концерті, і саме ця подія відкрила для неї двері у великий світ театру. Спочатку, ще студенткою, вона з’являлася на сцені в епізодичних ролях, але її талант і наполегливість швидко привели до головних ролей.
«Це затягує. Ось уже 19 років я на сцені, і це стало невід’ємною частиною мого життя», — згадує Людмила, яка не уявляє себе поза театром.
Улюблені ролі та стиль гри
Акторка відзначає, що найбільше їй подобаються «характерні ролі» — ті, які хоч і невеликі за обсягом, але залишають яскравий слід у пам’яті глядачів. Однією з таких є роль Оксани у виставі «Ніч перед Різдвом». Людмила вважає цей образ близький їй за характером.
«Перша велика роль, яка запам’яталась, — принцеса в «Справжній принцесі». – І я її обожнюю настільки, що навіть зараз не хочу передавати цю роль іншим актрисам», — каже акторка, розповідаючи про свою любов до театральних перевтілень.
Робота з дитячою аудиторією
Однією з найбільших радощів для акторки є робота з дітьми. Театр для неї — це не лише мистецтво, але й спосіб виховувати майбутніх глядачів, даруючи їм можливість поринути у світ фантазії та емоцій. Людмила згадує, як одного разу, граючи зайця, маленький глядач не міг зрозуміти, що акторка не є справжнім зайцем. Ці щирі дитячі реакції стають поштовхом для натхнення.
Важливість наставників і натхнення
У своєму творчому шляху Людмила неодноразово згадує важливу роль своєї наставниці — режисера, Народної артистки України Алли Василівни Соколенко, яка бачила її потенціал і завжди підтримувала. «Вона вірила в мене і постійно підштовхувала спробувати нове», — зазначає Людмила. Завдяки підтримці наставників вона відкривала для себе нові горизонти і змогла освоїти не лише вокал і танці, а й складні драматичні ролі.
Для Людмили театр — це не просто професія, а спосіб життя. «Це моє місце. Тут я можу бути собою і дарувати глядачам радість», — зізнається акторка. Вона впевнена, що сцена — це місце, де можна не лише розважити, але й підтримати глядача, подарувати йому надію.
Виклики війни і підтримка через мистецтво
З початком війни театр, як і вся країна, зіткнувся з серйозними випробуваннями. Проте Людмила та її колеги знайшли спосіб продовжувати свою місію, адже мистецтво має потужну силу боротьби з відчаєм і страхом. Вистави стали для глядачів важливою підтримкою в цей складний час. Артистка активно бере участь у благодійних показах, підтримуючи Збройні сили України та постраждалих від війни.
«Ми намагаємося дарувати людям радість, навіть коли навколо все наповнене болем і страхом. Театр — це наш спосіб сказати: «Незважаючи ні на що, ми живемо, ми боремось і долаємо будь-які викулики», — розповідає акторка.
Навіть у складних умовах, коли через графіки відключення світла працювати стало важче, команда театру створила чарівну музичну виставу для дітей та дорослих «Крижане серце». Ця казкова історія про дружбу, відвагу та любов, що здатна розтопити найхолодніше серце, стала справжнім новорічним подарунком для глядачів.
Підтримка театру в складні часи
Людмила закликає глядачів підтримувати театр, особливо зараз, коли йому складно. «Привчайте дітей до культури змалечку. Підтримуйте театр, нам зараз дуже важко, але ми робимо все, що можемо, щоб продовжувати радувати вас», — підкреслює вона.
Перед кожним виходом на сцену акторка має свій ритуал для заспокоєння — читає молитву «Отче наш». «Це допомагає мені зібратися, зберегти спокій і вийти на сцену з вірою в себе і свою роль», — зізнається артистка.
Людмила Крутько — це не просто акторка, це справжня душа театру. Її творчий шлях, сповнений викликів і перемог, є прикладом того, як любов до мистецтва здатна надихати та дарувати надію, навіть у найскладніші моменти. Її відданість професії та вірність сцені — це те, що робить її справжнім символом незламності, таланту і сили духу.
Марина АФОН
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Приєднуйтесь до нашого Ютуб-каналу та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини
