Історичні джерела говорять, що село Галиця Ніжинського району у 17 ст. було сотенним містечком Прилуцького полку. Історична пам’ять донесла до нас також імена галицького кобзаря Грицько Строгого (Строя) та лірника Смаровоза.
А ще в Галиці, на горищі покинутої хати, знайдено унікальну кобзу. Детальніше про неї розповідає етнограф Лідія Орел:
Гриф, або, як давніше казали “ручка” цієї кобзи має накладку – що, власне, спричиняє головну й докорінну відмінність кобзи від бандури: на кобзі струни притискаються, як на лютні, гітарі та багатьох інших споріднених інструментах, а на бандурі – ні. Кількість коротких струн – приструнків – на кобзі могла бути різною; так, наприклад, інструмент кобзаря Остапа Вересая мав їх усього шість, а кобзи Козака Мамая з відомої народної картини часто-густо не мають їх зовсім. Якщо приструнків багато, інструмент зовні стає схожий на бандуру. Тож тут маємо давній традиційний зразок, який найпевніше належав комусь із цехових кобзарів…
Федір Свиріпа
Джерело: «СТУДІЯ МИ»
