Жук-олень (Lucanus cervus) – один із найдивовижніших жуків української фауни. Його розміри, масивні роги та загадковий нічний спосіб життя роблять цю комаху особливою. Однак, попри свою силу й витривалість, жук-олень опинився під загрозою зникнення, що змусило занести його до Червоної книги України.
Жук-олень, рогач звичайний Lucanus cervus cervus
Тип – Членистоногі (Arthropoda)?
Клас — Комахи (Insecta),
ряд —Твердокрилі (Coleoptera),
родина — Жуки-олені (Lucanidae).
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Ця комаха – найбільший жук України. Довжина його тіла може сягати до 8 см, а якщо враховувати «роги» самця – навіть більше. Довжина самця сягає 5 -8 см (з рогами), самки – 3-5 см. У самців голова з величезними рогами (верхні щелепи). Самки позбавлені рогів. Забарвлення самок однотонне чорно-буре, у самців роги та надкрила коричневі а інші частини тіла – чорна.
Головна особливість самців – їхні величезні верхні щелепи, що нагадують роги оленя (звідси й назва). Вони використовують їх для боротьби за самку: під час шлюбного періоду самці влаштовують справжні дуелі, намагаючись перекинути суперника на спину.
Самки жуків значно менші й не мають таких масивних щелеп, але вони не менш важливі, адже саме вони відкладають яйця, з яких з’являються личинки.
Життєвий цикл: з личинки в гіганта:
Жук-олень проходить складний цикл розвитку, який може тривати 5–6 років.
Личинка: Вона живе під землею або в гнилій деревині. Її розміри можуть досягати 10 см! Личинка харчується перегнилою деревиною, що допомагає лісу очищуватися.
Лялечка: Після кількох років зростання личинка перетворюється на лялечку, яка нагадує дорослу особину, але ще м’яка та нерухома.
Дорослий жук: Влітку з лялечки з’являється доросла комаха, яка живе лише кілька місяців, головним чином для розмноження.
Дорослі жуки-олені майже не їдять твердої їжі. Вони харчуються лише рідким соком дерев, переважно дуба. Самці часто не доживають до осені, адже в них майже не розвинений ротовий апарат.
Причини зміни чисельності: Зустрічається рідко, але локально у великій кількості. Зменшення кількості жука пов’язане з прийнятою методикою лісогосподарювання, за якою багато дерев не доживають свого природнього віку. Молоді посадки дерев не придатні для харчування та розмноження виду.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Червоних книг Білорусі, Литви, Латвії. Знаходиться під охороною в Болгарії, Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Франції, Швейцарії. Додаток ІІІ Бернської конвенції.
Цікаві факти про жука-оленя:
Тихі літаючі гелікоптери: Хоча ці жуки здаються важкими та незграбними, вони вміють літати! Проте їхній політ досить гучний і повільний, через що вони можуть здаватися схожими на маленькі гелікоптери.
Корисні для лісу: Личинки переробляють мертву деревину, а дорослі особини є їжею для хижих птахів і ссавців.
Легендарний статус: У давнину люди вірили, що жук-олень має магічні властивості. Його зображували на гербах та амулетах.
Малі гіганти: Личинки жуків-оленів живуть у старих пеньках і трухлявих деревах, розкладаючи деревину. Вони можуть досягати 10 см 
у довжину і живуть від 4 до 6 років.
Дуб – улюблене дерево: Ці жуки майже завжди пов’язані з дубами, адже їхні личинки живуть у гнилій дубовій деревині, а дорослі особини п’ють дубовий сік.
Джерело: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області
