Підлий ворог нахабно і жорстоко розгорнув війну на нашій землі. Війна – це страшне випробування. Загибелі, втрата рідної домівки, вимушена міграція, безсонні ночі, море сліз… Наше звичне життя стало іншим. Ми пізнали багато незнаних нині відчуттів. Деякі нас лякають. Хтось відчуває дику ненависть до ворога. А хтось – сум і спустошення. Хтось постійно плаче. А хтось міцніше стискає кулаки і підбадьорює інших. Разом з тим, в повітрі не згасає відчуття постійної емоційної напруги. Люди стали роздратовані. Часом злі. Як витримати ці випробування і не втратити людяність?
Розібратися в цих питаннях журналістам сайту Нежатин допомогла практичний психолог/соціальний педагог Ніжинської гімназії № 6 Красновид Тетяна Володимирівна.
– Тетяно Володимирівно, чи помічали Ви, як психолог, що з настанням війни люди стали трохи інші?.. більше роздратування, знервованості, злості й навіть агресії. Нерідко можна спостерігати лайки в чергах, або ще якісь подібні ситуації…
-Так, помічала і в звичайному житті (сварки в маршрутках, магазинах), і в соціальних мережах (особливо, агресивні та сіючі паніку коментарі під постами та новинами).
– Як це можна пояснити і як знівелювати цю агресію?
-Усім цим явищам є і наукове пояснення. Всі ми опинилися в ситуації, до якої неможливо психологічно бути готовим, бо війна — це невизначеність та Мега стрес для організму. Як наслідок — психологічне і фізичне виснаження. Війна триває, і дія стресогенного чинника продовжується. Усі ми різні й по-різному проживаємо стадії стресу (зважаючи на вік, стресостійкість, темперамент та індивідуальні особливості кожного).
До прикладу, за визначенням канадського ендокринолога Г.Сельє існує три стадії переживання стресу: “Стадія тривожності” – на початку війни в людей був шок, обурення, страх. На другій стадії “резистентності” ми відчували мобілізацію внутрішніх ресурсів і могли “звернути гори”, а на третій стадії “виснаження” у людей з’явилася втома, бо коли ми витрачаємо внутрішню енергію, то її обов’язково необхідно поповнювати.
Саме тому і настрої в людей різні. Кожному з нас потрібен час, щоб адаптуватися до ненормальних умов, у яких ми опинилися, і єдиної чарівної пігулки не існує. У кожного своє ( потрібно знайти те, що допоможе саме вам зняти емоційну напругу, розвантажитися… спорт, малювання, дихальні вправи, медитації, догляд за тваринками, поезія і що важливо — гумор, бо українці вміють сміятися крізь сльози і навіть в такий складний час — велика кількість жартів та мемів в інтернеті є цьому підтвердженням.
–Порадьте і наймолодшим українцям – нашим дітям, як пережити стрес війни. Дітям важко зрозуміти всю масштабність цієї події, але вони по-своєму це переживають…
-Поради батькам дітей: перед тим як намагатися допомогти дітям, потрібно нормалізувати свій психологічний стан, бо часто відбувається “зараження емоціями”. Коли дорослі говорять з дитиною чітко, без паніки в голосі, спокійним і рівним тоном “Я поряд…”, то і діти переймають це.
Також рекомендую нормалізувати режим дня дитини (по можливості так, як це було до війни); частіше обіймати своїх дітей і вислуховувати, щоб емоції дитини виходили назовні (якщо дитина не хоче проговорювати, то ні в якому разі не примушувати, тут в нагоді будуть арт-методики з промальовуванням емоцій, страхів…, що корисно і дорослим також); допомагайте дітям знаходити час для хоббі (для когось це в’язання, для когось заняття спортом…) яке буде допомагати відволікатися від подій і подарує дитині приємні емоції; мінімізуйте доступ дітей до неприємних новин які можуть травмувати; якщо відчуваєте, що не можете нормалізувати психологічний стан дитини самостійно (з’явилися проблеми зі сном, тремор, страхи, енурез), то не соромтеся звертатися до відповідних спеціалістів: шкільного психолога, лікарів (за ситуацією).
-Ваші поради, як тримати в стабільності нервову систему під час війни?
-Дозвольте собі кохати, мріяти, планувати, висипатися, працювати, медитувати і просто жити (турбуючись при цьому про безпеку), а не проживати, волонтерьте і вірте у нашу перемогу!
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
