На вулиці – грудень, а погода й досі осіння. Календарна зима вже настала і числа першого її місяця невпинно наближають нас до казкових свят, яких, попри все, чекають і дорослі, і діти.
Похмуре, важке небо. Щодня дощить. Сірі хмари і голі дерева, пожовкла трава, а ще ота наша гірка реальність, де так мало надії і радості…
У думках, що снують одна за одною, раптом починаєш усвідомлювати, що справді хочеться маленького свята. Просто для душі, щоб відродитися і знову жити.
Не гамірливого, не велелюдного, а такого, від якого зрадіє погляд, відтане зболене серце і відродиться віра, що таки життя продовжується, що маємо витримати і ЖИТИ!
Маємо жити! Попри тривоги, зневіру і біль. Бо в кожного з нас своє велике багатство: діти і онуки, рідні, друзі, дорогі люди.
Маємо можливість прокидатися, працювати і відпочивати, допомагати наших захисникам…
І коли в отих роздумах погляд зупиняється на рукотворній красі, яку облаштували працівники Козарського старостату та сільського будинку культури, раптом посміхаєшся і думаєш: ось він, отой теплий вогник для душі, маленька радість, яка додає снаги вірити, що завтра таки буде!
Треба ж, так все просто і водночас зі смаком, з любов’ю до дітей і дорослих. Адже така зимова казкова локація, де оселилися гноми, цілком могла слугувати резиденцією святого Миколая, який вже за кілька днів навідається до всіх слухняних з солодощами і подарунками.
Справді гарно, святково і зроблено з душею!
Дякуємо натхненникам і тим, хто втілив такі ідеї в життя!
Джерело: Пресслужба Носівської міської ради
